Архив новостей

Август 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Июл    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  

Наши баннеры

Баннерообмен:

Правила комментирования

Присоединяйтесь к нам:

УКРАЇНСЬКІ ЧОРНОЗЕМИ ВОЛАЮТЬ ПРО ДОПОМОГУ!

УКРАЇНСЬКІ ЧОРНОЗЕМИ
ВОЛАЮТЬ ПРО ДОПОМОГУ!

ПРОДОВЖУЄМО ТЕМУ

Олег ПЕРЕГОН, Леонід ОЛЬШЕВСЬКИЙ

Новим, раніше невідомим видом екологічного злочину останніми роками в Україні стало зняття на сільськогосподарських полях родючого шару ґрунту (чорнозему) та вивезення його на продаж. Користуючись тим, що велика кількість орендарів не обробляє свої поля через банкрутство, злочинці налагодили цілий бізнес з продажу чорноземів вантажівками, що суперечить чинному в Україні законодавству.
Жителі Харківщини, де цей бізнес сьогодні росте як на дріжджах, розповідають, як це робиться. Рано-вранці на поле діловито приїздить навантажувач. Він починає «буртувати» землю, щоб потім її було зручніше накидати у вантажівки. Згодом на поле прибувають багатотонні вантажні автівки. Дуже швидко поле перетворюється на кар’єр, адже чорну землю вибирають аж до глини, а товщина родючого шару подекуди до півтора метра. На полі залишаються хаотично розташовані великі ями різного розміру. Зазвичай цим шкода сільськогосподарським угіддям не обмежується. «Ділки» такого тіньового бізнесу хочуть отримати подвійний прибуток, тому з полів вони вивозять чорнозем, а назад транспортують… сміття, беручи з городян дешеву плату за його нібито «утилізацію».

Таким чином на поле та прилеглі до нього ставки та лісосмуги потрапляє різний непотріб, зокрема токсичні, небезпечні відходи. Після таких «процедур» поле на довгі століття втрачає родючість, оскільки природним шляхом для відновлення 7 міліметрів чорнозему потрібно близько 100 років, а на відновлення всього вивезеного багатства знадобиться понад 10000 років.

Але й це ще не все! Ці ділянки взагалі випадають із сільськогосподарського обороту, оскільки серед хаотичних канав небезпечно випасати худобу або косити траву. А гроші на штучне відновлення території потрібні колосальні, їх точно не знайдуть аграрії, вже збанкрутілі через перманентно недбалу політику держави у сфері сільського господарства. З цих канав починається ерозія, яка знищує поверхневий шар ґрунту на суміжних ділянках, де родючий шар ще не вкрали.

Сміття у ямах періодично загорається, димить, несанкціоноване сміттєзвалище не дає дихати місцевим жителям. Є велика небезпека для дітей, які можуть травмуватися або навіть загинути у самочинно створених правопорушниками кар’єрах – адже тут немає ані огорожі, ані попереджувальних знаків. Та й не тільки діти – дорослі час від часу провалюються у канави. На землях, з яких вивезено чорноземи 3–4 роки тому, і досі не росте нічого, окрім найменш вибагливих бур’янів.

У районі селища Пісочин (Харківська область), що неподалік Харкова, про випадки вивезення чорнозему місцеві жителі знали ще 3–4 роки тому. Але масовості це явище набуло влітку 2010 року.

«Селянська правда від Івана Бокого» неодноразово писала про це. Активісти зпоміж жителів села, більшість з яких об’єдналися в громадську організацію «Альтернатива», а згодом і члени громадської організації «Зелений фронт» ведуть боротьбу за збереження чорноземів. Про проблему повідомляли органи місцевого самоврядування, державні установи, державну екологічну інспекцію, міліцію, прокуратуру різних рівнів (включаючи Генеральну прокуратуру України), депутатів усіх рівнів, комітети Верховної Ради України…

Активісти написали більш як сотню листів та заяв, але у відповідь отримали переважно відписки. Зрушити ситуацію з незаконною торгівлею чорноземом з «мертвої точки» так і не вдалося. 2011 року тільки від активіста громадської організації «Альтернатива» та координатора «Зеленого фронту» Павла Нетеси було надіслано 15 заяв до міліції щодо факту незаконного вивезення чорнозему, але жодного разу нікого зі зловмисників не було притягнуто до відповідальності, хоча майже всі ці заяви містили фотографії з номерами машин нелегальних «бізнесменів», вантажівок та іншої техніки, що незаконно видобували чорнозем.

За бездіяльності міліції та прокуратури цей вид злочину набуває більш масового характеру. Приміром, в одній з харківських рекламних газет цими днями надруковано 300 оголошень з пропозицією про привезення будь-кому охочому вантажівки чорнозему. Середня вартість однієї вантажівки родючого ґрунту – 800 гривень (близько $100). Якщо припустити, що за кожним з оголошень «криється» бодай один вантажний автомобіль, а кожна автівка робить хоча б одну поїздку на день, то йдеться про 240 тисяч гривень за день – такий приблизний обсяг «чорного ринку». А якщо цю суму помножити на кількість
робочих днів, то за місяць злочинці отримують близько 5 мільйонів гривень. Це – мінімальні обсяги, бо ми врахували лише оголошення в одній із газет Харкова, та не враховували ймовірності того, що «фірма» може мати більш як одну автівку та більш як одне замовлення на день…

Важливо було б підрахувати, яку ж площу полів вже загублено такими діями. Але це зробити дуже складно, бо хоча нам і відомі райони Харківської області, звідки вивозиться «чорне золото України» (через переговори з авторами оголошень під виглядом потенційних покупців), але конкретні місця видобутку поки що знайдені лише поблизу Пісочина. Лише на одному з трьох виявлених там «обкрадених» полів родючий шар ґрунту знято на чотирьох гектарах. І це – тільки за оцінками державних органів. Тобто вивезено було щонайменше 40000 кубометрів чорнозему (якщо припустити, що землю вибирали до глибини один метр). У вантажівку в середньому поміщається 10 кубометрів ґрунту. Отже, в кишенях злодіїв, які знищували це поле, осіло не менш як 3200000 гривень (близько $400000). Це значно більше, ніж можна було б отримати за врожай з цього поля, але тут врожаїв у нашому столітті вже не збиратимуть…

Харківська громадська організація «Зелений фронт» закликала всіх небайдужих приєднатися до боротьби з цим ганебним явищем, зокрема – написати відповідні звернення до Президента України, Верховної Ради, Кабінету міністрів, Міністерства внутрішніх справ. Підстав для реагування у влади більш ніж досить. Зокрема, Конституція України у своїй чотирнадцятій статті проголошує: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави». А стаття 168 Земельного Кодексу України детально описує, як має здійснюватися охорона ґрунтів. Статті, що захищають поверхневий шар ґрунту, є і в Кримінальному Кодексі України, і в Кодексі про адміністративні правопорушення. Стаття 239 Кримінального Кодексу України, наприклад, називається «Забруднення або псування земель». Забруднювачів можуть покарати штрафом у 200 неоподатковуваних мінімумів. А стаття 239-1 того ж Кодексу має назву «Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель». За неї злочинцеві «світить» позбавлення волі до п’яти років. Ось тільки про застосування цих статей на практиці й досі нічого не чути.

Від редакції: «Селянська правда від Івана Бокого» надіслала до Генеральної прокуратури України надруковану у нашій газеті статтю «Чорнозем крадуть, а міліція вдає дурня» та лист з проханням дати юридичну оцінку ситуації з розкраданням чорнозему в Харківській області. Але мусимо сказати, що бездіяльність влади у цій ситуації, на жаль, не дивує. Влада олігархів давно показала свою байдужість до національних, народних багатств. Олігархів цікавить лише одне: як це багатство з національного зробити власним. Чи потрібна нам така влада? Думайте!

Оставить ответ

 

Вы можете использовать эти HTML тэги

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>