Архив новостей

Декабрь 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Наши баннеры

Баннерообмен:

Правила комментирования

Присоединяйтесь к нам:

Терміново! Донецькі депутати здали область, на черзі — харківські

Скважина в селе "Веселое", где предполагается первый фрекинг

Скважина в селе "Веселое", где предполагается первый фрекинг

Тривожна новина поступила вчора з Донецької області. Тамтешні депутати, всупереч державним інтересам України, нехтуючи безпекою місцевих мешканців, не звернувшись до вітчизняних фахівців за консультаціями, зневажаючи вимоги вітчизняного та міжнародного законодавства щодо способу прийняття екологічно значущих рішень, проявивши депутатську незрілість, виявивши власну неготовність до відповідального прийняття важливих рішень, прийняли на Сесії обласної Ради рішення про погодження проекту угоди з компанією «Шелл» про розподіл продукції в межах Юзівської дільниці. Депутати навіть не бачили цієї угоди — дали себе використати «всліпу».

На черзі — харківські обласні «народні обранці». На 17 січня було терміново призначено позачергову Сесію, рішення про це виникло лише 14 січня (http://www.oblrada.kharkov.ua/uk/news/plenarne-zasidannya-pozacherhovoyi-hih-sesiyi-oblasnoyi-rady-vidbudetsya-17-sichnya-7153.html). У порядку денному питання про фрекінгову зраду інтересів українського народу не міститься. Але, як нам стало відомо з компетентних джерел, є плани «протягнути» це питання у супереч регламенту. З цього приводу не можна не заявити наступне:

А). Харківські, дніпропетровські та київські фахівці-екологи, хіміки та геологи разом з представниками громадських екологічних організацій та рухів, фахово розглянувши питання видобутку газу методом фрекінгу, дійшли однозначного висновку: при діючому в Україні законодавстві ці проекти є небезпечними, оскільки безпека населення та довкілля не гарантована. Фахівцями бели розроблені критерії безпеки, втілення яких є обов’язковою умовою для убезпечення населення та територій (http://www.zfront.org/kriteriji_bezp/). Ці критерії ще й досі не втілені на законодавчому рівні.

Б). Громадська Рада при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища у Харківській області не підтримала сумнівний проект видобутку газу методом фрекінгу, який намагається нав’язати нашому регіону компанія «Шелл» (http://pechenegy.org.ua/ru/node/907).

В). Громадська Рада при Мінприроди також не тульки не підтримала цей непродуманий план, який веде до погіршання стану екологічної безпеки у державі (http://pryroda.in.ua/stepan/tag/slantsevyy-haz/), а висунула конкретні застереження уряду. Замість того, щоб дослухатися до думки найкращих фахівців-екологів держави, Мінприроди знищило Громадську Раду, набравши у її склад людей з сумнівним рівнем освіти та фахової підготовки.

Г). Ціла низка конференцій, семінарів, зборів різного рівня засудили безглузді проекти з видобутку газу методом фрекінгу через їх недосконалість та невирішеність цілої низки питань екологічної безпеки: охорони вод, забезпечення радіаційної безпеки, забезпечення сейсмічної безпеки, забезпечення хімічної безпеки, забезпечення техногенної безпеки тощо (http://www.zfront.org/sostoyalos-4234/, http://www.zfront.org/seminar-proshyol-voprosy-ostalis/, http://www.zfront.org/uchenye-i/, http://doskado.ucoz.ru/blog/2012-09-19-6348, багато інших).

Ґ). Найвідоміша екологічна організація світу — Міжнародний союз охорони природи прийняв спеціальну резолюцію, якою закликав усі країни планети призупинити видобуток газу методом фрекінгу, а також назавжди заборонити його застосування поблизу від родовищ питної води (http://portals.iucn.org/2012motions/?q=M-118, http://epl.org.ua/novini/anons/backPid/393/article/5247/).

Д). У Громадській оцінці національної екологічної політики України, яка складена об’єднаними зусиллями усіх фахівців-екологів третього сектору держави, міститься наступна оцінка даної проблеми (цитуємо відповідну главу повністю, вся оцінка розміщена на сайті Мінприроди за адресою: http://www.menr.gov.ua/content/article/11791):

5.1.3. Створення передумов для видобутку природного газу методом гідророзриву (фрекінгу). Небезпека для довкілля

У 2011 році природний газ на території України методом фрекінгу (гідророзриву пластів) не видобувався. Однак в державі йшла підготовка до його видобутку. Ще у 2010 році компанія «Тотал» — один з найбільших світових видобувачів нафти та газу, зацікавилася родовищами сланцевого газу у Західній Україні. Однак, вже тоді експерти попереджали, що в державі не існує «докладних техніко-економічних та геологічних досліджень доцільності видобутку сланцевого газу» (http://www.razumkov.org.ua/ukr/expert.php?news_id=2167). Цього й досі не зроблено. Незважаючи на це, у 2011 році Державна служба геології та надр проводила підготовку до конкурсу на розробку Олеської та Юзівської площ, де планується видобувати газ методом фрекінгу (http://geo.gov.ua/smi_about/261-shst-kompany-hochut-vidobuvati-slanceviy-gaz-v-ukrayin.html).

Що ж робилося у 2011 році в цій сфері? По-перше — виступи членів уряду про вигідність видобутку «сланцевого газу» (http://www.epravda.com.ua/news/2011/02/9/270341/, http://www.newsru.ua/arch/finance/29nov2011/eni.html, http://www.galinfo.com.ua/news/95180.html), які час від часу суперечать один одному. По-друге, широка публікація рекламних матеріалів про те, як гарно видобувають цей газ в інших країнах (http://www.radiosvoboda.org/content/article/24240702.html). Також велися зовсім непрозорі перемовини з іноземними компаніями, що видобувають газ методом фрекінгу.

Разом з тим, в інших країнах в той самий час відбувалися гострі процеси: протести проти фрекінгу набували міжнародного характеру (http://www.youtube.com/watch?v=NIGD_ka-U7M, http://www.youtube.com/watch?v=hXYvck7FpD8&feature=relmfu, http://www.youtube.com/watch?v=Lb0WN_bitTE&feature=relmfu). Протести проти застосування фрекінгу проходять майже по всьому світу. Саме у 2011 році вирішила прийняти мораторій на видобуток сланцевого газу Франція (http://www.epravda.com.ua/news/2011/07/3/290666/) — держава, на території якої містяться найбільші поклади цієї речовини. 1 липня 2011 року Сенат Франції заборонив метод видобутку корисних копалин, який носить назву «гідророзрив пласта». У всіх компаній, що одержали до того дня дозвіл на видобуток сланцевого газу, були відібрані ліцензії. Якщо вони продовжать працювати на родовищах, їм загрожують штрафи, а менеджерам компаній — тюремні терміни. Кількома місяцями пізніше, вже у 2012 році, президент Франції Франсуа Олланд заблокував можливість дозволу на видобуток сланцевого газу до кінця свого президентства (http://ukranews.com/ru/news/economics/2012/09/17/79082). Другою державою Європи, яка заборонила фрекінг на своїй території, стала Ірландія (http://bnr.bg/sites/ru/Lifestyle/ScienceAndNature/Pages/190112-shistov_gaz.aspx). Третьою державою, що поклала край планам проведення гідророзривів пластів на своїй землі, виявилася Болгарія (http://www.rbc.ua/ukr/top/show/bolgariya-zapretila-razvedku-slantsevogo-gaza-putem-frekinga-19012012114200), це трапилося в січні 2012 року. «Заборона постійна і діє на всій території Болгарії і в її територіальних водах в Чорному морі». — Так сказано в постанові уряду Болгарії. А за порушення заборони передбачений штраф — 100 мільйонів левів (біля 65 млн. дол. США).

Однак, не слід думати, що решта країн відчайдушно видобувають сланцевий газ. Насправді, всі країни, які мають поклади цієї копалини, вводять ті чи інші обмеження. Наприклад, фрекінг практично заборонено у Британії (там припускається лише фрекінг для проведення розвідки) (http://so-l.ru/news/show/5705688), Канаді, де взято курс н8е на водяний, а на газовий (пропановий) фрекінг (http://www.pro-gas.org/2012/05/blog-post_10.html), Німеччини, де далі розвідки запасів справа не пішла, та навіть США, де щороку стають все більш суворими вимоги до безпеки свердловин, а в деяких штатах цю діяльність навіть забороняють.

В Україні на офіційному рівні зовсім ніяк не аналізувався цей зарубіжний досвід, причини заборони фрекінгу, не розроблялися критерії екологічної та техногенної безпеки при видобутку газу методом фрекінгу. Це зроблено лише у 2012 році і без участі влади: «Критерії екологічної та техногенної безпеки при видобутку газу методом фрекінгу» розроблені незалежними науковцями та фахівцями НГО. Влада жодним чином не прореагувала на цю важливу роботу (http://www.zfront.org/kriteriji_bezp/).

Разом з тим, в Україні все більше висловлюється застережень фахівців щодо видобутку газу методом фрекінгу. Всеукраїнські та міжнародні громадські організації, діяльність яких спрямована на захист довкілля, неодноразово висловлювали своє занепокоєння стосовно екологічних загроз для довкілля і здоров’я українців у зв’язку з розвідкою і можливим початком видобутку в Україні сланцевого газу та газу ущільнених пісковіків (нетрадиційних газів) шляхом гідророзриву (фрекінгу). У вересні 2012 року Конгрес Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) прийняв резолюцію №118, в якій закликав держави призупинити видачу ліцензій на видобуток газу методом гідророзриву, а також заборонити його застосування поблизу родовищ питної води, у сейсмонебезпечних районах, у районах з дефіцитом води, поблизу сейсмічних розломів і на природоохоронних територіях (http://portals.iucn.org/2012motions/?q=M-118, переклад: http://epl.org.ua/novini/anons/backPid/393/article/5247/).

Звіт про дослідження, що полягало в оцінці екологічного впливу та регуляторних передумов для застосування методу фрекінгу в Україні, яке проводилося для українського уряду та Агенції США з міжнародного розвитку міжнародними фахівцями, замовчувався протягом кількох місяців. Український уряд не оприлюднював його і тільки цієї осені представники громадянського суспільства знайшли дослідження через пошук в мережі Інтернет. Деякі його частини місять різку критику ситуації в Україні. У звіті, датованому 1 травня, зазначається, що «нормативно-правові акти потребують чіткіших формулювань, потрібен активніший діалог між урядом, бізнесом та громадськістю, і створення атмосфери, яка б сприяла участі громадськості» (http://www.menr.gov.ua/content/article/11434). Проте, жодна з цих рекомендацій наразі не виконана.

У звіті також говориться, що українське законодавство про забір та скид вод, які були відпрацьовані під час розробки сланцевого газу, є невідповідним, що законодавство про відстійники для відпрацьованих вод є нечітким, і що законодавство не гарантує належне очищення стічних вод від забруднюючих речовин, які будуть скидатися в українські річки. Були вказані схожі недоліки законодавства щодо впливу на забруднення повітря. У травневому звіті щодо сланцевого газу перелічені також недостатнє правове регулювання щодо чужорідних видів, «неналежне фінансування» виявлення та охорони біорізноманіття, відсутність законів, за якими проводилося б обов’язкове страхування чи створювалися б заставні фонди для гарантування відновлення територій після завершення видобутку. У звіті також говориться про необхідність внесення змін до Земельного кодексу та законодавства про приватну власність для того, щоб захистити власників землі і мешканців, які не мають чітких прав на землю (http://www.menr.gov.ua/content/article/11434).

Натомість, у 2011 році були внесені зміни до ЗУ «Про угоди і розподіл продукції» (ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» щодо вдосконалення механізму укладення угод про розподіл продукції», від 17.11.2011 № 4053-VI) (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4053-17), який позбавив місцеву владу та місцеві спільноти права брати участь у процесі затвердження земельних ділянок для проведення розвідки нетрадиційних газів. Важко зрозуміти, чому принцип верховенства права не діє в Україні для певних галузей промисловості. Травневий звіт закликає «надати важливу роль органам місцевого самоврядування», але український уряд не зробив нічого, щоб виправити помилки, допущені у законодавстві у 2011 році.

Розвідка та видобуток нетрадиційних газів методом гідравлічного розриву в Україні може призвести до значного погіршення довкілля. Так, буріння і експлуатація свердловин для видобутку сланцевого газу на Олеській і нетрадиційного газу на Юзівській площадках спричинять декілька основних блоків екологічних проблем.

Перший блок пов’язаний з використанням і охороною водних ресурсів. Так, на Олеській площі, з одного боку, для буріння і експлуатації свердловин (нагнітання рідини в пласт) необхідні дуже великі обсяги води, запаси яких в цьому районі недостатні. З іншого боку, великі обсяги відпрацьованих рідин після буріння і експлуатації необхідно скидати. Втім для поверхневих вод це лімітовано транскордонним статусом ріки Західний Буг, для підземних — відсутністю нагнітальних свердловин з достатньою приймальністю. В межах Олеської площі знаходяться основні водозабори для комунального водопостачання всіх міст північної частини області, в тому числі м. Львова, а також низка родовищ мінеральних вод, які експлуатуються (наприклад, лікувально-столова вода «Олеська»). Українське законодавство забороняє буріння нафтогазових свердловин і скид стоків у зонах санітарної охорони водозаборів, проте нема гарантії, що це не буде відбуватися. У минулому, кожен раз, коли закон ставав на перешкоді швидкої розробки сланцевого газу, український уряд просто міняв законодавство. Та навіть існуюче законодавство не передбачає обмеження кількості води, що використовується компанією для своїх потреб, що може спричинити до зміни гідроекологічного режиму в місцях, де більшість населення користується водою з колодязів.

Для Юзівської площі проблема можливого забруднення головної водної артерії Донбасу стоїть не менш гостро, оскільки ріка Сіверський Донець забезпечує питною водою більшу частину населення Харківської, Донецької і Луганської областей. Ще однієї вагомої втрати може зазнати східний маловодний регіон, адже Харківщина та Донеччина позбудуться стратегічного запасу підземних вод. Близько 10 кілометрів відділяє майданчик першого фрекінг-буріння, що розташувався біля села Веселе Первомайського району Харківської області від Краснопавлівського водосховища, з якого здійснюється водопостачання третини міста Харкова (в місті проживає майже 1,5 мільйонів осіб, але не можна точно визначити, скільки мешканців міста користується водою з цього джерела, оскільки частина районів міста отримує суміш з декількох джерел водопостачання).

Другий блок проблем пов’язаний з утилізацією відходів буріння свердловин, оскільки в обох планованих районах видобутку нетрадиційних газів відсутні полігони для захоронення десятків тисяч кубометрів вибуреної породи і шламу, а тим більше відпрацьованої ГРП-рідини. Відповідно матиме місце забруднення земельних ресурсів при виносі породи і шламу на поверхню. На Харківщині вже розпочаті роботи з буріння першої свердловини. Втім, компанія чітко не зазначила, у який спосіб будуть зберігатися відпрацьовані рідини. Можна припустити, що це будуть наземні відкриті відстійники («амбари»), існування яких в багатьох розвинутих країнах світу вже заборонено.

Третій блок проблем торкається долі перлин природно-заповідного фонду Карпат та долини Сіверського Дінця на Сході України. Втратять привабливість туристично-оздоровчі комплекси Західної України, буде знищено бальнеологічні курорти Слов’янська і Світлогорська. Знищення може очікувати селіосанаторій «Соляна Симфонія» і саме унікальне родовище кам’яної солі м. Соледар.

Четвертий блок зачіпає питання сейсміки, геологічної стабільності/стійкості та екосистемної рівноваги регіонів. Зокрема, слід зазначити, що частина Олеської площі характеризується підвищеною сейсмічністю та значною тектонічною порушеністю, тому застосування фрекінгу може мати непередбачувані наслідки, що принаймні може проявлятися у порушенні стабільності численних зсувних ділянок, впливом на стан інженерних споруд, в першу чергу магістральних нафто- та газопроводів. Застосування фрекінгу в зазначених умовах тектонічної порушеності, може призвести до втрати екрануючих властивостей водотривких товщ та неконтрольованого поширення фрекінгових рідин та газів у геологічному середовищі.

Що стосується сейсмічних ризиків на Юзівській площі, то тут ми бачимо приклади зсувонебезпечних територій, на яких достатньо навіть слабкого поштовху, щоб погіршити ситуацію. Архітектура Харківської, Донецької, Луганської та Дніпропетровської області не розрахована на сейсмічну активність, використані технології будівництва та матеріали можуть не витримати поштовхів, які утворюються в землі під час гідророзриву пластів.

П’ятий блок пов’язаний з відсутністю українських екологічних нормативів для більшості хімічних реагентів, що застосовуються водночас і у процесі буріння, випробування, і експлуатації свердловин. Українське законодавство забороняє використовувати речовини без затверджених екологічних нормативів. Водночас і горизонтальне буріння, і експлуатація свердловин для сланцевого газу вимагають токсичних хімічних реагентів. Не відомо, які саме хімічні речовини будуть застосуватися, бо ця інформація не повідомляється громадськості. В нормативних актах більшості розвинутих країн, в яких ще не заборонено використання фрекінгу, від компаній вимагається повністю розкривати склад фрекінг-рідини. В Україні такої вимоги у законодавстві немає, отже у разі аварії або навмисного забруднення довкілля довести провину саме компаній, що застосовують фрекінг, буде майже неможливо.

Шостий блок — техногенний. Кожна газова свердловина є об’єктом підвищеної вибухо- та пожежонебезпеки. А фрекінг-свердловина є ще й об’єктом підвищеної хімічної небезпеки. Щорічно на свердловинах різної конструкції трапляються різноманітні надзвичайні ситуації: газові фонтани, грязьові фонтани, вибухи, тощо. У разі, якщо при гідророзриві станеться аварія, в атмосферне повітря буде викинуто декілька тон фрекінг-речовини. Як її нейтралізувати? Яким буде її вплив на довкілля та здоров’я людей? Де будуть зберігатися речовини для нейтралізації фрекінг-хімії? Чи відрізнятиметься тактика пожежогасіння фрекінг-свердловини від тактики гасіння звичайних свердловин? Чи будуть бійці ДП «ЛІКВО» та МНС готові до ліквідації таких надзвичайних ситуацій та їх наслідків, чи матимуть вони все необхідне обладнання. Українське законодавство не надає відповідей на ці питання, отже, для життя людей та безпеки територій існує велика загроза!

Сьомий блок — транспортування. Як окремі компоненти, так і вже приготована фрекінг-рідіна має транспортуватися на великі відстані. В деяких країнах для цього в минулому застосовувалися тимчасові трубопроводи, зокрема, з гуми та пластику (див. наприклад, http://www.nytimes.com/2011/11/20/magazine/fracking-amwell-township.html?_r=2&), все частіше такий спосіб транспортування забороняється через те, що подібні тимчасові трубопроводи дуже легко зазнають пошкоджень, отже, забруднення фрекінг-рідинами територій при цьому є неминучим. Як відомо, найбільша частина аварій та катастроф у хімічній галузі відбувається саме на етапі транспортування. В Україні немає жодних законодавчих обмежень щодо транспортування фрекінг-рідіни або її компонентів.

Восьмій блок — радіоактивність. Як відомо, так звані «пластові води» є радіоактивними, ступінь їх забруднення радіонуклідами залежить від багатьох факторів, в першу чергу, від глибини залягання (http://www.lawrussia.ru/texts/legal_884/doc884a332x801.htm). В 20-40 роки з пластових вод навіть промислово видобували радій (http://geo.web.ru/db/msg.html?mid=1171496&uri=part03-03.htm). Оскілки заради економії води одну й ту саму фрекінг-рідину планується використовувати 5-6 разів, а між гідророзривами пластів її будуть десь зберігати, існує ймовірність радіаційного забруднення територій, радіаційного зараження ґрунтових вод. Також не можна забувати про подальшу утилізацію відходів (відпрацьована фрекінг-рідина, відфільтровані домішки фрекінг-рідини). Це можуть бути радіаційно забруднені відходи, поводження з якими можна довіряти лише спеціалізованим компаніям, які мають відповідні ліцензії, а їхні співробітники — допуски. Також існує необхідність придбання та зберігання засобів індивідуального протирадіаційного захисту для працівників об’єктів та населення прилеглих сіл, селищ та міст, а також — інженерних засобів протирадіаційного захисту (укриття). Жодної з цих вимог немає в Українському законодавстві.

Дев’ятий блок — втрати метану. Гідророзрив — як і вибух — це майже некерований процес, який ми можемо лише розраховувати, спираючись на теорію вірогідності. При цьому завжди залишається певна вірогідність, що процес піде іншим шляхом, що структура підземних порід відрізняється від тієї, на яку ми розраховували, тощо. Отже деякі тріщини у ущільнених пісковиках можуть сягати верхнього кордону їх залягання. Ці тріщини можуть співпадати з аналогічними тріщинами в інших породах. Таким чином природний газ отримує можливість виходу на поверхню не через свердловину, а через випадкові отвори, що створює небезпеку утворення пожеж та вибухів, отруєння людей та тварин.

Десятий блок — подальше забруднення артезіанських вод. Артезіанські води — одне з найбільших багатств України, яке має статус стратегічного, адже воно є запорукою виживання всієї нації. Щороку поверхневі води, ґрунтові води, навіть артезіанські води неглибокого залягання все більше забруднюються. Таким чином, людство змушене бурити все глибше, щоб дістатися чистої води. З іншого боку, кожна свердловина утворює ризик потрапляння забруднень у ці поклади підземних вод. І сланцеві свердловини, і ті, що будуються задля видобутку газу з ущільнених пісковиків, характеризуються надмірною глибиною: 3,5-5 кілометрів. Тобто, вони гарантовано перетинають всі водоносні горизонти, навіть найглибші. Разом з тим, життя однієї свердловини — 5-10 років. Цей спосіб видобутку газу характеризується швидким освоєнням тисяч свердловин, і таким же ж швидким їх спустошенням. В жодному законі немає вимоги нагляду за покинутими свердловинами. Разом з тим, у практиці ми стикаємося з безліччю випадків, коли або санітарно-технічний тампонаж виконувався неправильно, або невідомі особи розтампонували свердловину задля крадіжки металу, однак факт залишається фактом: відкриті свердловини різної глибини стоять просто неба в різних куточках України. А грошей на їх тампонаж немає в бюджетах регіонів.

Одинадцятий блок — віддалений ризик забруднення хімічними речовинами. При проведенні фрекінгу під землю закачуються тонни й тонни фрекінг-рідини, в якій змішані найрізноманітніші хімічні речовини (http://www.zfront.org/oproverzhenie-oproverzheniya/), деякі з них є токсичними, деякі — канцерогенними, інші мають тератогенний або алергогенний ефект. Є й отруйні речовини, є й ті, що спричиняють руйнування довкілля. При фрекінгу значна частина цієї рідини залишається під землею на достатньо глибоких рівнях. Є інформація й про те, що різноманітні відходи (див. вище) газовидобувні компанії в різних країнах намагаються заховати на дні своїх свердловин, причому наше законодавство цього не забороняє. Але у 1970-роках в тому самому Первомайському районі на ДП «Первомайській хімпром» вже було зроблено подібний експеримент. На глибину більше 3 кілометрів (серебрянські пісковики) під невеликим тиском закачали відходи виробництва. Результати були жахливими — виявилося забруднення цими відходами артезіанських підземних вод Сівашського родовища, що розташовані значно вище (http://www.zfront.org/kriteriji_bezp/). Що ж буде через кілька місяців або років з фрекінг-забрудненнями, які горизонти вони зможуть отруїти — залишається тільки здогадуватися!

В останні два роки в Україні пройшла ціла низка семінарів, конференцій, круглих столів, які були присвячені тематиці сланцевого газу або газу ущільнених пісковиків, але ані на крок не приблизили Україну до безпечного вирішення цього серйозного питання. Адже їхніми організаторами були не науковці, не діячі громадського руху, а Пи-Арщики, пропагандисти. Отже, на таких заходах не проходило обміну думками, обговорення, дискусії. Директивні виступи заздалегідь «замовлених» спікерів, декілька секунд на відповіді на питання присутніх — наступний виступаючий. Це окозамилювання має скласти у фахівців враження, що в державі насправді ведеться діалог між компаніями, що видобувають газ та екологічною громадськістю. Насправді газові монстри не чують застережень та не звертають на них уваги. Їх може змусити діяти в безпечний спосіб лише грамотно написане законодавство.

Шляхи усунення проблем:

А) Вдосконалення законодавства:

І етап.

1). Негайний мораторій на будь-які роботи з проведення видобутку газу методом фрекінгу в Україні до розробки і впровадження законодавства, яке б гарантувало екологічну та техногенну безпеку населення і територій при цих роботах.

2). Негайне прийняття державою критеріїв екологічної та техногенної безпеки (за основу можуть бути прийняті ті, що розроблені незалежними науковцями та громадськими діячами у Харкові у 2012 році, див Додаток.).

3). Негайне проведення громадських слухань та обговорень, наукових конференцій задля розробки критеріїв.

4). Проведення міжнародних конференцій та семінарів з залученням провідних фахівців світу з техногенної та екологічної безпеки. Порівняння цих критеріїв з тими, що розроблені в інших країнах, вивчення, чи враховані в критеріях національні особливості.

5). Затвердження національних критеріїв екологічної та техногенної безпеки.

Застереження:

-                          не слід припускати, щоб організаторами таких конференцій виступали компанії-газовидобники, бо вони зацікавлені у відсутності таких критеріїв та беззахисності держави перед їхньою діяльністю;

-                          не слід припускати, щоб представники видобувної галузі домінували на таких заходах, адже мова йде про безпеку людей, а не про економічну вигоду або геологічну складову;

-                          домінуючу роль на таких заходах мають відігравати Академія наук України, профільні інститути Міністерства екології та природних ресурсів, МНС, газовидобувної галузі;

-                          фахівці громадських організацій мають отримати широку можливість участі у семінарах і конференціях. Підробки громадської думки, залучення «ряжених» організацій (як це, нажаль, відбулося з Громадською радою при Міністерстві) буде злочином проти самих газовидобувних компаній, які отримають тимчасову «індульгенцію» від виконання екологічних вимог, але після того, як це призведе до значних екологічних наслідків (масової загибелі людей, руйнації екосистем, нанесення збитків сільському господарству тощо) взагалі втратять можливість щось робити в Україні через народний супротив.

ІІ етап.

1). На основі розроблених критеріїв у стислі терміни держава має розробити відповідні закони. Над цими законами мають працювати фахівці різних секторів та різних галузей. Слід пам’ятати, що кожен з законів — то гарантія збереження життя та здоров’я людей (а в деяких випадках і населення регіонів в цілому). На всіх етапах розробки законопроектів до їх обговорення і формулювання слід долучити представників науки та НДО.

2). Організувати по Україні обговорення законопроектів з метою їх вдосконалення та перевірки їх дії в специфічних умовах окремих областей, районів, екосистем.

3). Прийняття законів Верховною Радою (а нормативів нижчої ієрархії — відповідними структурами).

ІІІ етап.

1). Громадський та депутатський контроль за можливістю виконання законодавства та його ефективністю. Оскільки приймається ця нормативна база щодо технології, яка сама по собі є новою та експериментальною для нашої держави, а існує стільки застережень, перші місяці після прийняття нового законодавства мають проводитися під пильним контролем і громадськості, і законодавців, щоб у разі виявлення помилок, це не призвело до трагічних наслідків, а законодавство було виправлене раніше, ніж станеться біда.

2). Після повної готовності законодавства, перевірки та доопрацювання, мораторій може бути відмінено. Але спочатку не на всій території держави. Лише якщо «пілотні проекти» покажуть, що населення. Території та природи убезпечені, цей мораторій може бути відмінений.

3). Мають бут продумані та втіленні у життя механізми подальшого громадського контролю за реалізацією процесу фрекінгу з можливістю громади миттєво зупиняти будь-які роботи, що ведуться з порушенням законодавства або технологічних вимог. Мова йде про спроби вилити відпрацьовану фрекінг-рідину у річку або розлити її по полях, протягнути тимчасовий пластиковий трубопровід по сільгоспугіддях тощо.

Б). Вивчення українськими фахівцями досвіду країн, де вже реалізуються проекти з видобутку газу методом фрекінгу. Сьогодні українські лікарі не можуть лікувати людей, які отруїлися продуктами, пов’язаними з фрекінгом. Отже, такі люди неминуче помруть. Треба провести стажування лікарів населених пунктів, розташованих поруч з свердловинами, у тих країнах. Де подібні випадки — звичайна справа (США, Канада тощо). Рятувальники МНС (як і бійці ДП «ЛІКВО») жодного разу в своєму житті не ліквідували аварій на подібних свердловинах. До того, як перший процес фрекінгу буде навіть підготований, вони мають пройти стажування у країнах, де вже відбулися десятки аварій на таких об’єктах (США, Канада тощо). Потребують спеціальної підготовки також: інспектори з безпеки труда, техногенного захисту, екологічного нагляду, санітарно-епідеміологічного контролю та інші.

Висновок:

Депутатам Харківської обласної Ради, а також депутатам усіх рівнів не можна нехтувати експертними висновками фахівців власної держави, а також інших держав. Безвідповідальна позиція депутатів Донецької обласної Ради має стати негативним, ганебним прикладом для всієї країни та має бути засудженою суспільством як така, що підриває основи довіри до органів місцевого самоврядування. Ми закликаємо всіх депутатів, представників всіх політичних сил об’єднатися заради убезпечення народу України та її природи від реалізації сумнівних, небезпечних та спустошливих для вітчизняного бюджету та довкілля проектів!

Олег Перегон, «Зелений фронт»

Оставить ответ

 

Вы можете использовать эти HTML тэги

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>