Архив новостей

Октябрь 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Сен    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  

Наши баннеры

Баннерообмен:

Правила комментирования

Присоединяйтесь к нам:

ГРОМАДСЬКА ОЦІНКА «ПРОГРАМИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА М. ХАРКОВА НА 2021–2030 РОКИ»

Харківська міська рада оприлюднила проект «Програми охорони навколишнього природного середовища м. Харкова на 2021-2030 роки. Ми вирішили проаналізувати цей документ і в процесі цієї важкої роботи дійшли остаточного висновку: автори ганебного папірця створили замість програми захисту міста та містян — програму брехні, відписок та махінацій!

Проект програми оприлюднено на сайті Харківської міської ради: https://www.city.kharkov.ua/ru/document/povidomlennya-pro-oprilyudnennya-proektu-programi-okhoroni-navkolishnogo-prirodnogo-seredovischa-m-kharkova-na-2021-2030-roki-ta-zvitu-pro-strategichnu-ekologichnu-otsinku–59620.html

Громадську оцінку можна скачати у форматі Word: Громоц_прогр_Харк

ГРОМАДСЬКА ОЦІНКА «ПРОГРАМИ

ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

М. ХАРКОВА НА 2021–2030 РОКИ»

Харківська міська рада оприлюднила проект «Програми охорони навколишнього природного середовища м. Харкова на 2021-2030 роки. Ми вирішили проаналізувати цей документ і в процеси цієї важкої роботи дійшли остаточного висновку: автори цього документу створили замість програми захисту міста та містян — програму брехні, відписок та махінацій!

Проект програми оприлюднено на сайті Харківської міської ради: https://www.city.kharkov.ua/ru/document/povidomlennya-pro-oprilyudnennya-proektu-programi-okhoroni-navkolishnogo-prirodnogo-seredovischa-m-kharkova-na-2021-2030-roki-ta-zvitu-pro-strategichnu-ekologichnu-otsinku–59620.html

Аналіз проводиться по структурі самого документу в порядку його статей та пунктів.

1. Паспорт програми

А). Назва програми. Назва програми не співпадає з суттю документа, який, насправді, більшою мірою спрямовано на забезпечення сталого розвитку міста, ніж на охорону навколишнього середовища. До речі, нормативна практика України все частіше використовує більш влучний термін «довкілля» замість калькованого з іноземних мов недолугого вислову «навколишнє середовище». Більш влучною була б назва «Програма забезпечення сталого розвитку міста Харкова та охорони його довкілля…»

Б). «Правове забезпечення для розробки Програми». В цьому розділі перераховані нормативні акти, на які спиралися автори документу. На дуже великий жаль, в цей перелік (і у підґрунтя Програми, а також у врахування при підготовці документу) не потрапили такі важливі нормативні акти як: Цілі Сталого Розвитку, затверджені на Саміті Організації Об’єднаних Націй зі сталого розвитку, Державна стратегія регіонального розвитку на 2021-2027 рр. «Розвиток та єдність, орієнтовані на людину», Закон України «Про засади державної регіональної політики», Угода про асоціацію Україна-ЄС, тощо.

Дуже прикро, що при створенні Програми повністю проігноровані Стратегія розвитку Харківської області на 2021-2027 роки, аналогічні стратегії та плани, розроблені сусідніми областями та населеними пунктами, адже місто Харків не може і не має реалізовувати відірвану від області та сусідніх населених пунктів екологічну політику, він також не може не враховувати плани та проекти обласного рівня в своїй діяльності.

Дуже прикро також, що нормативним підґрунтям довкіллевої програми міста Харкова не стали прийняті в державі загальнонаціональні програми та стратегії, наприклад: «Енергетична стратегія України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність»», «Національна стратегія управління відходами в Україні до 2030 року», «Національна стратегія у сфері прав людини» (з точки зору екологічних прав харків’ян), багато інших.

В) «Головна мета Програми». Навіть поверхневий аналіз фрази «Забезпечення сталого економічного та соціального розвитку шляхом реалізації пріоритетних заходів охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів, сприяння виконанню завдань щодо зменшення викидів і скидів забруднюючих речовин до навколишнього природного середовища, безпечного поводження з промисловими і побутовими відходами, збереження територій природно-заповідного фонду, формування безпечних умов життєдіяльності людей внаслідок розвитку та трансформації міського середовища до європейських екологічних стандартів» призводить до висновку, що це — не головна мета програми міста, а набір випадкових гасел, об’єднаних швидкоруч. Адже реалізація пріоритетних заходів охорони довкілля не забезпечує сталого розвитку міста, а лише сприяє йому. Як, до речі, і безпечне поводження з промисловими і побутовими відходами. Чому метою програми є лише збереження територій природно-заповідного фонду, а не збільшення їх, що прописано у відповідних програмах державного та регіонального рівня? Чому головна мета програми ніяким чином не враховує захисту екологічних прав городян та мешканців прилеглих територій? Чому головна мета Програми охорони навколишнього природного середовища ніяким чином не пов’язана з підвищенням екологічної свідомості громадян, їх інформуванням про екологічно значущі події, екологічною просвітою та освітою? Чому в складному формулюванні головної мети програми не знайшлося місця для таких напрямків охорони довкілля як енергозбереження, зелене будівництво, винесення за межі міста екологічно небезпечних та забруднюючих довкілля підприємств, реалізацію в Харкові державної екологічної політики, європейської екологічної політики, створення умов для екологізації усіх галузей та сфер життя мегаполісу?

Г). «Очікувані результати від реалізації Програми». Спочатку про ті результати, які вказали автори програми.

Г.1. «знизити показник індексу забруднення атмосфери міста». Індекс забруднення атмосфери міста — це інтегральний показник, який до 1999 року зазвичай розраховувався за сумою п’яти головних забруднювачів при перекладі абсолютних значень кожного в число гранично допустимої концентрації (ГДК), а після введення нових стандартів США та деякими іншими країнами почав розраховуватися за шістьма такими показниками. Частіше за все використовуються наступні показники: діоксид сірки (SO2), тверді частки (PM10), дрібні тверди частки (PM2.5), діоксид азоту (NO2), оксид вуглецю (CO) і озон (O3). Основою застосування ІЗА є щогодинне (або таке, що здійснюється раз на 3 години) вимірювання якості повітря багатьма автономними станціями, які в режимі онлайн викладають результати свої вимірювань в мережу Інтернет. В Харкові такої (та ще й атестованої відповідним чином) системи моніторингу якості повітря нема, таким чином адекватно розрахувати ІЗА для міста сьогодні не представляється можливим.

До того ж, ІЗА не входить у перелік рекомендованих індикаторів сталого розвитку (якого нібито прагне досягти дана Програма). Навпаки, видання «Сталий розвиток регіонів України» (http://nung.edu.ua/files/attachments/stalyy_rozvytok_regioniv_ukrayiny.pdf), створене на замовлення НАНУ, пропонує такі індикатори екологічного виміру сталого розвитку в рубриці «Повітря» (Iair):

I(NO2) — Середня концентрація двоокису азоту в атмосферному повітрі міст.

I(SO2) — Середня концентрація двоокису сірки в атмосферному повітрі міст.

I(TCP) — Середня концентрація пилу в атмосферному повітрі міст.

Ще одна група запропонованих індикаторів пов’язана з безпосередніми викидами в атмосферне повітря (I(EMS)), яка, в свою чергу, складається з:

I(NOX) — Викиди оксидів азоту.

I(SOT) — Викиди двоокису сірки.

I(VOC) — Викиди летких органічних сполук.

I(CAR) — Викиди забруднюючих речовин від автомобільного транспорту.

I(EKM) — Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел у розрахунку на км².

I(EPC) — Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел у розрахунку на одну особу.

Ще одна рекомендація щодо індикаторів — розраховувати параметр «Повітря» (Iair) як рівнозважене середнє параметрів середньої концентрація двоокису азоту, двоокису сірки та пилу в атмосферному повітрі міст: Iair = 1/3 I(NO2) + 1/3 I(SO2) + 1/3 I(TCP)

А індикатор «Викиди в атмосферне повітря» — вважати  рівнозваженим середнім параметрів викидів оксидів азоту, сполук сірки, летких органічних речовин, забруднюючих речовин від автотранспорту, а також викидів у розрахунку на км2 та одну особу.

Чому сам по собі показник індексу забруднення атмосфери міста не може слугувати індикатором успішності реалізації зазначеної Програми? По-перше, забруднення атмосфери міста відбувається з трьох умовних джерел:

1) стаціонарних (це підприємства, організації та установи, які мають обладнання, яке забруднює довкілля),

2) пересувних (це транспорт та тимчасові джерела забруднення на кшталт дорожнього обладнання),

3) «природних». Наприклад, в повітрі міста Харкова час від часу спостерігається перевищення ГДК по пилу. Частково це викликано особливостями ґрунтів, на яких збудовано місто, ці ґрунти є переважно пісковими, що робить їх чутливими до вітрової ерозії. Таким чином, індекс забруднення атмосфери буде значно сильніше змінюватися від природних факторів (вологості повітря, сили вітру, кількості опадів) ніж від безпосереднього втілення природоохоронних заходів. Також важливим для довкілля є не тільки зменшення індексу як такого (наприклад, за допомогою розбавлення викидів чистим повітрям), а зменшення безпосередніх обсягів шкідливих речовин, які викидаються в атмосферне повітря, зменшення як щільності розташування джерел забруднення, так і кількості забруднень на одного мешканця.

Г. 2. «зменшити навантаження поверхневого стоку на річки міста та покращити гідрологічний режим річок». Зменшення поверхневого стоку — це фактична руйнація екології річок. Справа в тому, що сам по собі «стік» — це кількість води, що стікає з водозбору за певний проміжок часу. Проходить як по земній поверхні (поверхневий стік), так і в товщі земної кори (підземний стік). Поверхневий стік — стік води атмосферних опадів з певної території в річки. Поверхневий стік поділяється на схиловий стік і русловий (річковий). Процес стоку — складова ланка кругообігу води на Землі. Зменшення поверхневого стоку (зарегульованість річок) призводить до їхнього обміління, цвітіння води, а згодом — і пересихання русел цих водойм. Навпаки, збільшення поверхневого стоку зазвичай (але не завжди) покращує гідрологічний режим річок.

Видання «Сталий розвиток регіонів України» (http://nung.edu.ua/files/attachments/stalyy_rozvytok_regioniv_ukrayiny.pdf), створене на замовлення НАНУ, пропонує такі індикатори екологічного виміру сталого розвитку річок:

Якість води IWQL , яка складається з наступних показників:

ISS — Середньорічна концентрація завислих речовин усереднена по контрольним створам водних об’єктів регіону.

IMIN — Середньорічна мінералізація усереднена по контрольним створам водних об’єктів регіону.

INIT — Середньорічна концентрація нітратів усереднена по контрольним створам водних об’єктів регіону.

Та кількість води IWQN , яка, в свою чергу, визначається через такі показники:

IWAV — Забрано води з природних джерел у розрахунку на одну особу.

IGAV — Забрано води з природних підземних джерел у розрахунку на одну особу.

Також одним з індексів навантаження на екологічні системи вважається IEF5 — кількість використаної свіжої води у розрахунку на одну особу.

Ще один дотичний показник, який вчені рекомендують в якості індексу сталого розвитку — водне навантаження (IWAT), яке визначається через розрахунки ICNT — скинутих забруднюючих речовин та IREW — скинутих зворотних вод у поверхневі водні об’єкти.

Сама по собі ідея зменшення поверхневого стоку харківських річок є злочинною, оскільки вони і так знаходяться переважно в обмілілому, зневодненому стані, і подальше їх зневоднення може призвести до катастрофічних наслідків.

Г. 3. «забезпечити належний санітарно-екологічний стан прибережних захисних смуг на території міста». Ст. 1. Водного Кодексу України встановлює наступне: «прибережна захисна смуга — частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони». Ст. 87 цього ж Кодексу зазначає: «Для створення сприятливого режиму водних об’єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється. На території водоохоронних зон забороняється:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар’єри тощо), а також у потічки.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами».

Таким чином, міська влада обмежила свій обов’язок забезпечення належного санітарно-екологічного стану водойм та їх водоохоронних зон лише прибережними захисними смугами, що насправді незаконно та нелогічно.

Г.4. «забезпечити безаварійний пропуск повені шляхом ремонту та реконструкції гідротехнічних споруд на річках міста». Аварії під час пропуску повені не стосуються екологічної безпеки, а відносяться до безпеки техногенної (див. Наказ МВС України від 05.11.2018  № 879 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1346-18#Text). Таким чином, віднесення питання ремонту гідроспоруд (фактично, засобів інтенсифікації природокористування та зміни природного екологічного балансу водойм) до Програми охорони довкілля є порушенням екологічного законодавства, а спроба фінансувати ці роботи з екологічного фонду — порушенням фінансової дисципліни.

Г.5. «покращити стан міських ґрунтів шляхом ліквідації стихійних звалищ відходів та запобігання їх утворенню». Загальновідомо, що стан ґрунтів України є критично поганим. Тривогу фахівців викликають наступні показники: деградація земель, водна, вітрова ерозія, зниження родючості, забруднення, засмічення, засолення, перезволоження, переущільнення, де гуміфікація, знеструктурення тощо. Чому з усіх цих викликів автори програми обрали лише один — засмічення — загадка, яка не має розв’язання. Між тим, Закон України «Про охорону земель» покладає на міські ради (ст. 12) наступні обов’язки з охорони земель: «До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належать:

розробка, затвердження і реалізація цільових програм та документації із землеустрою щодо охорони земель відповідно до закону;

установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель;

здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;

економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону».

А ст. 20 додає до цього ще один обов’язок: «Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради»…

Стаття 30 цього ж закону регулює вимоги з охорони земель при здійсненні господарської діяльності, серед яких: «забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур’янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу…»

Як бачимо, обмеження заходів з охорони земель лише боротьбою з їх засміченням є грубим порушенням діючого законодавства.

Г. 6. «не допустити підтопленість території міста за рахунок своєчасного тампонажу свердловин». Тампонаж свердловин — це дійсно важливий обов’язок міської влади, але до підтоплення території міста це не має майже ніякого відношення. Тампонаж покинутих та непрацюючих свердловин здійснюється задля охорони підземних та артезіанських вод, це передбачено статтею 105 Водного кодексу України: «Всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані. Ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових свердловин будь-якого призначення здійснюють організації, які виконують пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційних та спостережних свердловин і виробок – організації, на балансі яких вони знаходяться. У разі неможливості встановити власника покинутих свердловин і виробок їх ліквідація здійснюється за рішенням місцевих рад центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр».

З іншого боку, саме розташування мережі свердловин дозволило місту Харкову запобігти підтопленням як окремих споруд та будівель (наприклад, тоне лей Харківського метрополітену), так і цілих вулиць та мікрорайонів. Зупинка функціонування цих свердловин та їх тампонаж неминуче призведе до збільшення підтоплень.

Але підтоплення домівок не загрожує екологічній безпеці, це — питання техногенної безпеки (див. Наказ МВС України від 05.11.2018  № 879 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1346-18#Text), отже, не може фінансуватися з екологічного фонду та розглядатися в межах Програми захисту довкілля.

Г. 7. «зменшити кількість захоронення твердих побутових відходів унаслідок впровадження роздільного збирання зазначених відходів та експлуатації комплексу з переробки твердих побутових відходів із системою збору, утилізації полігонного газу та виробництва електроенергії в м. Дергачі Харківської області». Впровадження роздільного збору побутових відходів — це не «Очікуваний результат від втілення програми», а обов’язок міської влади, оскільки статті КУпАП Стаття 82.4. «Змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу», а також Стаття 82.8. «Захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів» передбачають за такі правопорушення, досі притаманні харківським очільникам, суворе покарання у вигляді штрафів.

А тепер оглянемо завдання, які є першочерговими для Харкова, але чомусь не стали результатами, які принесе ця Програма (завдання, які ЗФ пропонує розглянути, сформовані методом математичного обчислення за кількістю запитів згідно офіційної статистики звернень до харківського міського голови, Харківської міської ради, Харківської обласної ради та їх підрозділів, а також за кількістю журналістських публікацій у ЗМІ регіону):

Отже, моніторинг ЗМІ за 5 років (https://www.rac.org.ua/uploads/content/386/files/regionalcontextresearch.pdf) дає наступні результати (за частотою згадування):

1) спеціальні дозволи;

2) порушення екологічного законодавства;

3) стан атмосферного повітря;

4) несанкціоновані сміттєзвалища;

5) поводження з відходами, роздільний збір сміття;

6) поводження з небезпечними відходами;

7) ситуація з зеленими насадженнями, вирубування дерев;

8 ) стан електротранспорту;

9) велотранспорт;

10) екологічна свідомість;

11) незаконний видобуток піску та чорнозему;

12) стан водних ресурсів;

13) видобуток вуглеводнів;

14) зменшення біорізноманіття;

15) деградація земель;

16) недостатня кількість природоохоронних територій;

17) альтернативна енергетика;

18 ) несанкціоновані будівництва;

19) підтоплення територій;

20) збереження природно-заповідних об’єктів Харківщини;

21) інформування громад про екологічні проблеми.

Звернення до офіційних установ дають таку статистику:

1) поводження з відходами, роздільний збір сміття,

2) забруднення повітря, зокрема, Харківським коксохімічним заводом,

3) поводження з небезпечними відходами, зокрема, батарейками,

4) ситуація з зеленими насадженнями, зокрема, парками,

5) стан електротранспорту в місті,

6) традиційно багато петицій на сайті міськради створюється прибічниками велосипедного руху, які вимагають обладнання велодоріжок та створення велосипедної інфраструктури у місті.

«Стратегія розвитку міста Харкова до 2020 року» вважала найбільш пріоритетними наступні екологічні проблеми: (1) небезпечне поводження з побутовими і промисловими відходами; (2) невисока якість питної води; (3) збільшення обсягів забруднення атмосферного повітря від пересувних джерел; (4) незадовільний стан очистки стічних вод; (5) незначна частка енергії з відновлюваних джерел та альтернативних видів палива; (6) стан зелених насаджень потребує покращення; (7) збільшення чисельності бездомних тварин. Також у цій стратегії згадані проблеми недосконалої енергетики, енергоефективності, електротранспорту, велотранспорту тощо. Чи вони всі були вирішені, чи просто перестали цікавити міських очільників?

Чому виникла ситуація, коли бажання харків’ян, думки експертів та тексти Програми мають таку велику різницю? Тому що в основу будь-якої подібної глобальної програми має бути покладений стратегічний документ. Але «Стратегія розвитку міста Харкова до 2020 року» закінчує свою дію і не може розглядатися як база для створення Програми, а «Kharkiv STARTegy 2030» досі знаходиться на стадії обговорення і не є офіційно прийнятим документом. Таким чином, стратегічний по суті документ не має під собою жодного стратегічного підґрунтя. У такій ситуації виходом мало б бути створення «Зеленої» та «Білої» книг, які мали б допомогти владі дізнатися про експертні та громадські пропозиції, знайти найбільш ефективні рішення для найбільш актуальних проблем. Замість цього, маємо чергову кулуарно створену «Програму», яка не вирішує ані важливих для суспільства питань, не враховує наукову та експертну думку, не базується ні на чому, окрім амбіцій (невиправданих, якщо чесно) своїх пихатих авторів. Взагалі, дивно, що спочатку створюється Програма сталого розвитку міста (фактично), а лише потім — стратегія цього розвитку…

2. Розділ 1. Загальні положення

2.1. «Програму розроблено у зв’язку із закінченням терміну дії Програми охорони навколишнього природного середовища м. Харкова на 2013-2020 рр., яку було затверджено рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 № 990/12».

Це — лише частина правди. Насправді 21 сесія Харківської міської ради 6 скликання приймала документ під назвою «Програма охорони навколишнього природного середовища м. Харкова на 2013-2017 рр.» (http://kharkiv.rocks/reestr/663431). А вже 14 сесія 7 скликання Харківської міської ради 20.09.2017 року дійшла висновку, що програму не виконано та подовжила її виконання ще на 3 роки, до 2020 року. Таким чином, програму, з самого початку розраховану на 5 років, місто виконувало 8 років, перейменувавши документ у 2017 році. Ніякої оцінки цієї ситуації ані у програмі, ані у додатках до неї нема. Тобто, невідомо, чи враховані помилки, які призвели до невчасного виконання минулої програми, що завадило тоді виконати заплановане, які гарантії того, що ця Програма буде виконана у запланований термін.

Перші абзаци нової програми є передруком з програми минулої, вони дослівно повторюють її, див. порівняльну таблицю:

Програма 2013-2017 (перейменована на Програму 2013-2020) Програма 2021-2030
Програма охорони навколишнього природного середовища міста Харкова на 2013-2020 pp. (далі – Програма) спрямована на поліпшення екологічного стану довкілля та зниження екологічних ризиків у м. Харкові. Програму охорони навколишнього природного середовища м. Харкова         на 2021–2030 роки (далі – Програма) спрямовано на поліпшення екологічного стану довкілля та зниження екологічних ризиків у місті Харкові.
Значною мірою стан довкілля в м. Харкові обумовлюється впливом промислових підприємств та об’єктів міської інфраструктури. Стан довкілля в м. Харкові значною мірою обумовлюється впливом промислових підприємств та об’єктів міської інфраструктури.
Оцінка стану довкілля в м. Харкові свідчить, що практично немає природних компонентів екосистеми, які б не зазнавали постійного негативного антропогенного впливу. У м. Харкові наявні екологічні ризики і проблеми щодо стану повітряного басейну, поверхневих водних об’єктів та підземних вод, земель та міських зелених насаджень. Оцінка стану довкілля в м. Харкові свідчить, що практично немає природних компонентів екосистеми, які б не зазнавали постійного негативного антропогенного впливу. У м. Харкові наявні екологічні ризики і проблеми щодо стану повітряного басейну, поверхневих водних об’єктів та підземних вод, земель та міських зелених насаджень.
Програму розроблено у зв’язку із закінченням терміну дії «Програми охорони навколишнього природного середовища м. Харкова на 2008-2012 pp.», яку було затверджено рішенням 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 10.09.2008 №249/08. Програму розроблено у зв’язку із закінченням терміну дії Програми охорони навколишнього природного середовища м. Харкова на 2013-2020 рр., яку було затверджено рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання                    від 19.12.2012 № 990/12.
У цій Програмі проаналізовано і відображено характеристику екологічного стану міста, який склався протягом останніх років. За результатами аналізу сформульовано основні напрями екологічної політики Харківської міської ради та передбачено природоохоронні заходи, спрямовані на покращення екологічного стану міста, які повністю відповідають переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1147 (зі змінами). У Програмі проаналізовано і відображено характеристику екологічного стану міста, який склався протягом останніх років. За результатами аналізу визначено основні напрями екологічної політики Харківської міської ради та передбачено природоохоронні заходи, спрямовані на покращення екологічного стану міста, які повністю відповідають переліку видів діяльності, що належать                               до природоохоронних заходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1147 (зі змінами).
Вибір стратегії екологічного розвитку міста визначається основними напрямками екологічної політики Харківської міської ради, яка має стати основою для впровадження державної екологічної політики, забезпечення оптимального співвідношення між економічним розвитком міста, станом навколишнього природного середовища та здоров’ям населення. Ефективне управління процесом узгодженого вирішення соціально-економічних та екологічних проблем такого складного соціально-природно-техногенного комплексу, яким є місто Харків, передбачає проведення комплексного моніторингу сталого розвитку міста, який об’єднує контроль, аналіз і прогноз економічного, екологічного та соціального стану міста. Вибір стратегії екологічного розвитку міста визначається основними напрямками екологічної політики Харківської міської ради, яка має стати основою для впровадження державної екологічної політики, забезпечення оптимального співвідношення між економічним розвитком міста, станом навколишнього природного середовища та здоров’ям населення. Ефективне управління процесом узгодженого вирішення соціально-економічних та екологічних проблем такого складного природно-техногенного та соціального комплексу, яким є місто Харків, передбачає проведення комплексного моніторингу сталого розвитку міста, який об’єднує контроль, аналіз і прогноз економічного, екологічного та соціального стану міста.
Екологічний стан довкілля міста порушується внаслідок його забруднення. Це негативно позначається на соціальній і виробничій сферах. Головною причиною негативних екологічних ситуацій є пріоритет матеріальних та економічних цілей над соціальними та екологічними. Змінити таку ситуацію можливо, керуючись принципово іншим підходом, заснованим на підвищенні екологічної безпеки у всіх сферах виробництва, зниженні ресурсоємності виробництва, зменшенні обсягів утворення відходів, зниженні техногенного тиску на компоненти довкілля. У новій програмі абзац відсутній!

Якщо хтось подумає, що перед нами програма секонд-хенд, то він суттєво помилиться, адже в попередній програмі (2008-2012) були майже слово в слово такі ж формулювання. Схоже, автори програми переписували одне й те саме з десятиріччя в десятиріччя, навіть не аналізуючи. А даремно! У цій частині програми ми бачимо застарілі, недолугі підходи до визначення як термінів, що стосуються довкілля, так і самого словосполучення «екологічна політика». Адже згідно з Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» основою для впровадження державної екологічної політики України поки що не стала Харківська міська рада, або її екологічна політика. Скоріше, навпаки, державна екологічна політика має стати основою для формування регіональних екологічних політик, формування їх цілей, завдань та напрямків.

3. Розділ 2. Нормативно-правова база для розробки Програми

3.1. Див. 1. Б. Дуже прикро, що при розробці програми не були враховані дуже важливі нормативні акти міжнародного та українського законодавства.

4. Розділ 3. Мета і шляхи вирішення завдань Програми

4.1. «Програму розроблено з метою реалізації державної політики України в галузі охорони довкілля та досягнення гармонії взаємодії суспільства і природи». Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» проголошує: «Регіональна екологічна політика

Відмінності соціально-економічного розвитку регіонів України зумовлюють нерівномірне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище. Передбачається, що положення Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року і розроблені на її основі та з урахуванням завдань Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, національні плани дій будуть інтегровані в регіональні програми соціально-економічного розвитку та деталізовані на рівні регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на основі яких будуть розроблені місцеві плани дій з охорони навколишнього природного середовища, підготовлені на рівні територіальних громад, міських, сільських та селищних рад.

За результатами виконання місцевих планів дій передбачається посилити значення органів місцевого самоврядування у процесі реалізації державної екологічної політики, визначити напрями її вдосконалення з урахуванням регіональної специфіки».

Таким чином, згідно цього Закону, реалізація державної екологічної політики здійснюється у наступний спосіб: на основі Державної стратегії КабМін затверджує Національний план дій, який, в свою чергу, стає базою для формування обласних планів дій, на підґрунті яких, в свою чергу, формують програми соціально-економічного розвитку та плани дій з охорони довкілля міські, сільські та селищні ради. Натомість харківська Програма пропонує зворотній шліх реалізації державної екологічної політики, не посилається на обласний план дій, не враховує вимоги Національного плану…

5. Розділ 4. Екологічна політика Харківської міської ради

5.1. Законодавство України не передбачає наявності особистої екологічної політики у окремої міської ради. Ст. 16. Постанови Верховної Ради України називає таких суб’єктів регіональної екологічної політики: «Територіальний розподіл суспільних інтересів у галузі охорониприроди    визначається    територіальними    обсягами   природних геоекосистем і поділяється на:

загальнодержавні, що поширюються на всю територію України;

регіональні, що охоплюють територію в межах двох  або  більше областей та Автономної Республіки Крим чи поширюються на територію суміжних держав та акваторію морської економічної зони;

місцеві, що охоплюють територію в межах Автономної Республіки Крим, області, району». Натомість, може існувати регіональна екологічна політика території міста Харкова, і Харківська міська рада може виступати як один з органів її реалізації, втім, не єдиний, оскільки є органи, організації та структури, які реалізують  державну та регіональну екологічну політику на території міста Харкова(або значно впливають на їх реалізацію), але при цьому не підпорядковані Харківській міській раді (наприклад, Державна екологічна інспекція, Національна поліція України, ЗСУ тощо).

5.2. «Процеси глобалізації та суспільної трансформації підвищили пріоритетність збереження довкілля, тому необхідно вжити термінові заходи. Протягом тривалого часу економічний розвиток супроводжувався незбалансованою експлуатацією природних ресурсів, низькою пріоритетністю питань захисту довкілля, що унеможливлювало досягнення збалансованого (сталого) розвитку». Одна за одною довкіллеві програми Харківської міської ради з десятиріччя в десятиріччя містять в собі розділи про сталий розвиток міста, отже, як трапилося, що, незважаючи на майже слово в слово ті самі формулювання Програм, в місті Харкові відбувалися такі жахіття? Про який саме термін йде мова у словосполученні «тривалого часу»? Чому усі останні десятиріччя в Харкові було задекларовано пріоритетність захисту довкілля та природи, але насправді, як виявляється з цієї Програми, пріоритетність цих питань була низькою, а досягнення збалансованого розвитку — було навіть унеможливлено! Хто відповідальний за цей злочин, чому він трапився та де гарантії, що цього безладу та негідництва з боку Харківської міської ради не відбуватиметься в майбутньому?!

5.3. «Основою екологічної політики Харківської міської ради є принципи сталого розвитку, закладені в Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»». Тоді екологічна політика Харківської міської ради є нічим іншим, як реалізацією державної екологічної політики, адже сформулювати власні основи вона навіть не спромоглася. Втім, принципи сталого розвитку є лише частиною основ державної екологічної політики, невже Харківська міська влада ігнорує інші принципи та засади формування державної екологічної політики?!

5.4. «Метою екологічної політики Харківської міської ради є досягнення покращення стану довкілля шляхом запровадження екосистемного підходу до всіх напрямів соціально-економічного розвитку з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина України на чисте та безпечне довкілля, впровадження збалансованого природокористування і збереження та відновлення природних екосистем». Порівняємо з формулюванням ЗУ «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», і виявимо, що це — повтор майже слово в слово: «Метою державної екологічної політики є досягнення доброго стану довкілля шляхом запровадження екосистемного підходу до всіх напрямів соціально-економічного розвитку України з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина України на чисте та безпечне довкілля, впровадження збалансованого природокористування і збереження та відновлення природних екосистем». Але якщо запровадження екосистемного підходу до всіх напрямків соціально-економічного розвитку на рівні держави викликає повагу, то на рівні окремого міста — лише здивування та іронію. Ось яке тлумачення терміну «Екосистема» дає видатний еколог Реймерс: «Термодинамічно відкрита сукупність біотичних екологічних компонентів і абіотичних джерел речовини і енергії, єдність і функціональний зв’язок яких в межах характерного для певної ділянки біосфери часу і простору (включаючи біосферу в цілому), що інформаційно саморозвивається, забезпечує перевищення на цій ділянці внутрішніх закономірних переміщень речовини, енергії та інформації над зовнішнім обміном (в тому числі між сусідніми аналогічними сукупностями) і на основі цього невизначено довгу саморегуляцію і розвиток цілого під керуючим впливом біотичних і біогенних складових». Екосистема може бути різною за своїми обсягами — від Світового океану до акваріуму з рибками та водоростями. Однак в міжнародному праві під екосистемним підходом зазвичай мають на увазі врахування потреб існуючих екосистем на національному рівні. Отже, екосистемний підхід в рибальстві — це створення такого законодавства, яке б сприяло збереженню рибної фауни тієї або іншої країни, екосистем ний підхід в гідроенергетиці — це розробка законодавства, при якому гідроенергетичні споруди не руйнували б існуючих екосистем держави в цілому. Як окреме місто може реалізовувати екосистемний підхід, та ще й до всіх напрямів соціально-економічного розвитку — загадка, а як при цьому Харківська міська влада бере на себе обов’язки піклуватися про конституційні права кожного з громадян України — взагалі таємниця. Адже існують громадяни України, які ніколи в житті не відвідували ані Харків, ані Харківську область, а потерпають від забруднень або небезпечного стану довкілля далеко за її межами.

5.5. «Принципи екологічної політики необхідно враховувати при формуванні і виконанні відповідних цільових програм і заходів з охорони довкілля міста та Програми соціально-економічного розвитку м. Харкова». Принципи екологічної політики необхідно враховувати в усіх сферах та галузях життя, при формуванні та виконані усіх програм та заходів усіх підприємств, організацій та установ.

6. «4.1. Пріоритетні напрями екологічної політики»

6.1. «Напрям 1. Охорона та раціональне використання водних ресурсів. Пріоритетним завданням напряму є покращення екологічного стану водойм міста, що передбачає реалізацію заходів спрямованих на:

якісне поліпшення гідрологічного, санітарного, технічного стану та якості води водойм міста;

зменшення зон підтоплення територій міста;

створення водоохоронних зон, спрямованих на недопущення забруднення, засмічення та виснаження водних об’єктів;

зменшення впливу промислових та інших виробничих об’єктів на рівень забруднення підземних вод;

підвищення надійності експлуатації водопровідних мереж та ефективності водопідготовки та очищення стічних вод із застосуванням ефективних технічних рішень, технологій і матеріалів».

1). Стан водойм міста та стан водопідготовки на водопровідних мережах — це зовсім різні завдання та теми. Якщо мова йде про Програму з охорони довкілля, то в ній немає місця для фінансування питань експлуатації природних ресурсів організаціями з водопостачання, оскільки це є інтенсифікацією природокористування.

2). Щодо стану водойм міста Харкова, повністю проігноровано факт, що частина з них (річки) мають лише часткове відношення до території міста Харкова, оскільки протікають через неї, беручи початок далеко за кордонами мегаполісу. Отже, охорона цих річок має проводитися спільно та узгоджено з тими населеними пунктами та територіальними громадами, де ці водойми беруть свій початок та через які протікають (це й є «екосистем ний підхід», про який написано вище).

3). Зменшення зон підтоплення міста не має прямого відношення до стану водойм, адже в місті Харкові вже багато років не відбувається виходу річок або озер з русел, а підтоплення відбувається або за рахунок великих опадів, з обсягами яких не справляється існуюча система дренажу та зливових каналізацій, або через підняття рівня ґрунтових вод внаслідок помилки при будівництві (так сталося під час будівництва деяких станцій метрополітену, прокладці мережі поверхневих трубопроводів тощо), або внаслідок протічок водопровідної або каналізаційної мережі. Ще одна причина підтоплення криється в тому, що при будівництві деяких об’єктів будівельниками було закладено постійну роботу свердловин водопониження, які через різні причини зараз перестали функціонувати або працюють ненадійно. Отже, боротьба з підтопленнями не має прямого відношення до екологічної тематики і не має фінансуватися з природоохоронних фондів міста Харкова.

6.2. «Напрям 2. Охорона атмосферного повітря.

Пріоритетним завданням напряму є здійснення заходів щодо покращення стану атмосферного повітря, а саме переоснащення виробництва на основі впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних та екологічно безпечних технологічних процесів, високоефективних систем очищення пилогазових викидів.»

1). Впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій — це, дійсно, добра справа, але виникає питання, у якому виробництві збирається це робити автор програми. Якщо мова йде про виробництва комунальних підприємств міста — то на яких саме. Якщо є на виробничих потужностях інших форм власності, то виникає питання, яким чином міська влада збирається це робити? Те саме стосується систем очищення пило газових викидів. Подібні пріоритети мають дуже сумнівний вигляд, оскільки не наводиться жодних критеріїв, кількісних характеристик, строків, індикаторів тощо. Виникає також питання про контроль за виконанням цих гасел-обіцянок. Адже в місті нема сучасної системи моніторингу стану атмосферного повітря, відсутні системи як стаціонарного, так і мобільного контролю цього показника, а існуюча мережа постів гідрометцентру є застарілою та недосконалою.

2). Просто на території міста Харкова незаконно діє мережа спалення відходів, де просто неба спалюються тонни різноманітних (від промислових до побутових) відходів. Отже, наведення ладу у системі збору та утилізації побутових та промислових відходів має також бути пріоритетом для охорони атмосферного повітря.

3). Зелені зони міста є живим фільтром, який всмоктує частину забруднень атмосферного повітря, знижує забрудненість повітря пилом, отже, збереження зелених зон та збільшення їхньої площі має бути ще одним пріоритетом цього розділу. А також унеможливлення спалення листя та сухої трави в межах міста Харкова комунальними закладами або місцевими мешканцями.

6.3. «Напрям 3. Охорона та раціональне використання природних ресурсів.

Пріоритетними завданнями напряму є:

збереження території природно-заповідного фонду місцевого значення;

забезпечення належних умов утримання, обліку домашніх тварин, поводження з ними, регулювання кількості безпритульних тварин;

раціональне використання природно-ландшафтних комплексів, виконання робіт щодо їх збереження та відновлення, озеленення території міста».

1). Природно-заповідний фонд міста Харкова формується з наступних об’єктів (згідно реєстру Мінекології): 2 заказники місцевого значення, 11 пам’яток природи місцевого значення, 1 регіональний ландшафтний парк місцевого значення, а також дві природоохоронні території загальнонаціонального значення: Харківський зоопарк та Харківській ботанічний сад ХНУ ім. Каразіна. Чому міська влада вважає пріоритетним збереження лише об’єктів місцевого значення та відверто нехтує своїми обов’язками щодо об’єктів загальнонаціонального значення?

2). Міська влада вважає пріоритетом своєї діяльності «збереження територій» об’єктів природно-заповідного фонду. Втім, це є відвертим нехтуванням самого сенсу існування природоохоронних об’єктів, які створюються у державі не для охорони територій, а для охорони біорозмаїття, конкретних рідкісних та вмираючих видів тварин або рослин, біоценозів, створення умов для відтворення природи після втручання людини тощо. «Збереження територій» — це підхід, який ми бачимо від влади в минулі роки, коли на територіях заказників та пам’яток природи майже щорічно виникають пожежі, безкарно викидаються тонни сміття, проводяться неузгоджені з органами державної влади будівництва (наприклад, будівництво велосипедних доріжок на території пам’яток природи Сокольники-Помірки та Сокльники). Але зберігати треба не території, а природні багатства, рослинність та тваринний світ, які є безцінними.

3). Концепція «збереження територій» є прямою суперечкою існуючий нормативно-правовій базі держави, де чітко вказано про необхідність збільшення природоохоронних територій, розвиток екомережі тощо. В документі повністю проігноровано факт, що роками не затверджуються плани та проекти створення на території міста заказників, регіональних ландшафтних парків, пам’яток природи тощо. Тим часом об’єкти унікальної природи, які мали б охороняти ці установи, зникають або зазнають значних збитків від діяльності людини.

4). «забезпечення належних умов утримання, обліку домашніх тварин, поводження з ними, регулювання кількості безпритульних тварин;» — ганебний за своєю сутністю підхід до домашніх тварин не як до елементу суспільного життя, а як до частини «природних ресурсів». Цей підхід вказує на відсутність європейського мислення у авторів програми, нерозуміння що таке природні ресурси і чому є диким та неприйнятним розгляд ситуації з тваринами у цьому підпункті. У місті Харкові в якості домашніх тварин утримуються: кішки, собаки, корови, кози, свині, кури, кролі, акваріумні та ставкові риби, папуги, коні, качки, гуси тощо. Якщо мова йде про глобальне відношення до тварин як до природного ресурсу, то мають розглядатися усі ці тварини. Отже, міська влада має створювати умови для реєстрації харків’янами свійських рибок, папуг, кролів та свиней. Також регулювання чисельності безпритульних тварин таким чином автоматично перетворюється на регулювання чисельності усіх тварин міста, включаючи горобців, кажанів, бабок, метеликів та їжаків, які природно живуть у місті, але не мають зареєстрованого міською владою притулку.

5). «раціональне використання природно-ландшафтних комплексів, виконання робіт щодо їх збереження та відновлення, озеленення території міста». Законодавство України, як і міжнародне законодавство не дає відповіді на питання, що саме мали на увазі автори цього вислову. Основою екологічного законодавства є термін природні комплекси, який має таке тлумачення: «Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus — зв’язок) — система окремих природних об’єктів у їх екологічних взаємозв’язках. Природними комплексами є природа в цілому (довкілля), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо». В свою чергу, «ландшафт», згідно Європейської ландшафтної конвенції, підписаної та ратифікованої Україною (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_154#Text), — «»ландшафт»  означає  територію,  як  її  сприймають  люди, характер якої, є результатом дії та  взаємодії  природних  та/або людських факторів». Таким чином, виділяють природні та антропогенні ландшафти, як різні природні комплекси, також відомі природно-територіальні комплекси, як інколи називають ті самі ландшафти. Припустимо, автори цього документу мають на увазі природні ландшафти, тоді до чого тут озеленення території міста? І яке відношення мають природні ресурси до озеленення?

6). Просто в межах міста Харкова постійно йде масштабний незаконний видобуток корисних копалин, зокрема, піску та чорнозему. Місто Харків та його влада не робить нічого, щоб захистити свої надра, зупинити незаконну діяльність екологічних злочинців.

7). На території міста Харкова є поклади артезіанських вод, якість яких рік від року погіршується через відсутність тампонажу покинутих свердловин, розташованих як на території самого міста Харкова, так і суміжних населених пунктів. Проблема повністю проігнорована в цьому розділі.

8). Раціональне використання природних ресурсів є несумісним з існуванням існуючих витрат при транспортуванні води та теплоенергії, побутових відходів та ін. Необхідне проведення екологічного та енергоаудиту кожної з міських послуг, кожного з міських КП, з метою приведення їх у відповідність з вимогами сучасності, впровадження технологій сонячної, вітрової, теплової енергетики, енергозберігаючих технологій, тощо.

6.4. «Напрям 4. Раціональне використання та зберігання виробничих та побутових відходів.

Пріоритетними завданнями напряму є:

будівництво заводу з переробки твердих побутових відходів;

рекультивація територій полігонів з відходами;

впровадження сучасних методів та технологій у сферу поводження з відходами».

Цей пункт — пряме протиріччя Угоди про асоціацію з ЄС, де чітко вказана Європейська ієрархія поводження з відходами, першим пріоритетом якої є запобігання утворенню відходів, далі йде зменшення утворення, повторне використання, роздільний збір та переробка усіх можливих компонент, а вже потім — усі інші заходи.

6.5. «Напрям 5. Наука, інформація та освіта, підготовка кадрів, оцінка впливу на довкілля, стратегічна екологічна оцінка, організація праці, забезпечення участі в діяльності міжнародних організацій природоохоронного спрямування, впровадження економічного механізму забезпечення охорони навколишнього природного середовища

Пріоритетними завданнями є:

проведення наукових досліджень, які сприятимуть вирішенню екологічних питань, забезпечення сталого розвитку міста;

екологічна освіта і виховання».

Згідно з Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text) (пункти ст. 1): «12) наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;», «15) наукова (науково-технічна) робота – наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки, проведені з метою одержання наукового, науково-технічного (прикладного) результату. Основними видами наукової (науково-технічної) роботи є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, дослідно-технологічні, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов’язані з доведенням нових наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання;», «16) наукова (науково-дослідна, науково-технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа (далі – наукова установа) – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, утворена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною;», «19) науковий підрозділ – структурний підрозділ юридичної особи, основним завданням якого є провадження наукової, науково-технічної або науково-організаційної діяльності, у штаті якого посади наукових працівників становлять не менш як 50 відсотків. Типами наукового підрозділу є інститут, науково-дослідна частина, управління, відділення, комплекс, центр, відділ, лабораторія, секція, сектор, бюро, група, філіал, дослідна станція, дослідне поле, ботанічний сад, дендропарк, обсерваторія, наукова (науково-технічна) бібліотека, науковий (науково-технічний) музей;».

Також проведення наукових досліджень в галузі охорони довкілля регламентується Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», стаття 8 якого чітко вказує: «Наукові дослідження

В Україні проводяться систематичні комплексні наукові дослідження навколишнього природного середовища та природних ресурсів з метою розробки наукових основ їх охорони та раціонального використання, забезпечення екологічної безпеки.

Координацію та узагальнення результатів цих досліджень здійснюють Академія наук України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища».

Таким чином, робимо висновок: ані Харківська міська рада, ані її виконавчий комітет не є установою, здатною проводити наукові дослідження, вони також не мають в своєму складі науково-дослідних установ або наукових підрозділів, не можуть займатися координацією або узагальненням результатів цих досліджень. Таким чином, заплановане проведення наукових досліджень є відвертим перевищенням службових повноважень, адже міські депутати та їхній виконавчий комітет можуть лише а) замовляти наукові дослідження відповідним науково-дослідним структурам, б) сприяти проведенню наукових досліджень такими структурами, в) фінансувати у той чи інший спосіб науковців, які здійснюють дослідження в цьому напрямку, г) співпрацювати з громадськими організаціями науковців, експертною громадською спільнотою, спрямовуючи її на виконання тих чи інших наукових досліджень.

Щодо пункту «екологічна освіта та виховання» — знов не зрозуміло, яку саме функцію бере в цій роботі на себе Харківська міська влада, і яким саме чином. Адже Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text) називає «освіту в інтересах збалансованого (сталого) розвитку» одним з основних інструментів державної екологічної політики, держава зобов’язується цим законом забезпечити безперервну екологічну освіту. Також серед цілей державної екологічної політики цим документом закріплена така: «впровадження освіти в інтересах збалансованого (сталого) розвитку, екологічної освіти та виховання, просвітницької діяльності з метою формування в суспільстві екологічних цінностей і підвищення його екологічної свідомості;». Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 7) вимагає: «Освіта і виховання в галузі охорони навколишнього природного середовища

Підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечуються загальною обов’язковою комплексною освітою та вихованням в галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

Екологічні знання є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища.

Спеціально визначені вищі та професійні навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням суспільних потреб».

А стаття 9 того ж Закону гарантує право кожного громадянина України на «одержання екологічної освіти», стаття ж 15 відносить «організацію екологічного виховання та екологічної освіти громадян» до компетенції КабМіну України. І, хоча стаття 19 також відносить до компетенції міських виконавчих комітетів наступне: «організують екологічну освіту та екологічне виховання громадян», з вищевикладеного зрозуміло, що організація безперервної екологічної освіти — це справа рук та компетенція держави, а не харківської міської влади. Тобто, в питанні екологічної освіти, яка за законодавством має бути безперервною, місто мало б казати про сприяння реалізації державної політики, про додаткові заходи та можливості для впровадження такої освіти. І зовсім навпаки виглядає питання про екологічну просвіту та виховання, які мають організовуватися як додаткові заходи для підвищення екологічної обізнаності та свідомості населення, всіх його верств та прошарків. Однак, яким чином та з якими індикаторами виконання буде це робити міська влада? Знов пусті гасла без будь-якого підґрунтя та контролю за виконанням!

7.4.2. Реалізація пріоритетних напрямів екологічної політики Харківської міської ради

7.4.3. «Реалізація пріоритетних напрямів екологічної політики Харківської міської ради здійснюватиметься за рахунок коштів Фонду охорони навколишнього природного середовища міста Харкова, Обласного та Державного фондів охорони навколишнього природного середовища, інвестиційних проєктів за допомогою механізмів фінансування згідно з Кіотським протоколом та інших джерел, не заборонених законодавством України».

Ст. 42 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначає: «В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів». А стаття 47 того ж Закону дає вичерпний перелік припустимих витрат з цих фондів: «Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища…

Розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров’я населення». В цей перелік не входить «реалізація пріоритетних напрямків екологічної політики Харківської міської ради».

Щодо Кіотського протоколу, в Україні прийнята ціла низка нормативних актів з цього приводу, а саме: Постанова КМУ від 22 лютого 2006 року «Про порядок розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на зменшення обсягу антропогенних викидів або збільшення абсорбції парникових газів згідно Кіотського Протоколу до РКООНЗК», Наказ Мінприроди від 01 червня 2006 року про затвердження Методичних рекомендацій щодо підготовки та подання на розгляд проектів спільного провадження юридичними особами, Наказ Мінприроди від 17 липня 2006 року Про затвердження вимог до документів, у яких обґрунтовуються обсяги антропогенних викидів та абсорбції парникових газів для отримання листа-підтримки власником джерела викидів, на якому планується реалізація проектів спільного провадження, Наказ Мінприроди від 17 липня 2006 року про затвердження вимог до підготовки проектів спільного провадження, Наказ Міністерства вугільної промисловості України від 03.09.2007 про Концепцію реалізації положень Кіотського протоколу на шахтах Міністерства вугільної промисловості України. Але в жодному з них не передбачено фінансування реалізації пріоритетних напрямків екологічної політики Харківської міської ради.

7.4.4. Знов порівняльна таблиця:

Програма 2013-2017 (перейменована на Програму 2013-2020) Програма 2021-2030
Аналіз сформованої в місті ситуації з урахуванням світового досвіду показує, що до числа недостатньо використовуваних резервів належать: Аналіз сформованої в місті ситуації з урахуванням світового досвіду показує, що до числа недостатньо використовуваних резервів належать:
видобування, переробка і вторинне використання ресурсно-цінних компонентів із твердих побутових відходів; видобування, переробка і вторинне використання ресурсно-цінних компонентів із твердих побутових відходів;
організація раціонального споживання води, газу, електричної та теплової енергії шляхом встановлення приладів обліку, зменшення витрат, зниження обсягів водовідведення; раціональне споживання води, газу, електричної та теплової енергії шляхом встановлення приладів обліку, зменшення витрат, зниження обсягів стічних вод;
застосування передових технологій у системі водовідведення, що дають можливість скорочення площ, відведених під мулове господарство, зниження енергоємності системи очищення; застосування передових технологій у системі водовідведення, що дають можливість скорочення площ, відведених під мулове господарство, зниження енергоємності системи очищення;
раціональна система збору, переробки і використання садово-паркових відходів; раціональна система збору, переробки і використання садово-паркових відходів;
оптимізація схеми санітарного очищення міста; оптимізація схеми санітарного очищення міста;
використання в технічних цілях вод верхніх водоносних горизонтів, що забезпечують зниження рівня ґрунтових вод; ПУНКТ ВІДСУТНІЙ!
удосконалювання системи екологічного виховання та освіти, зменшення кількості випадків екологічного вандалізму; удосконалення системи екологічного виховання та освіти;
удосконалення системи управління навколишнім природним середовищем міста шляхом впровадження схеми екологічного менеджменту та аудиту; удосконалення системи управління навколишнім природним середовищем міста шляхом впровадження схеми екологічного менеджменту та аудиту;
налагодження механізму залучення підприємств, установ, організацій усіх форм власності для вирішення міських екологічних проблем. налагодження механізму залучення підприємств, установ, організацій усіх форм власності для вирішення міських екологічних проблем.

Після порівняння висновків аналізу двох програм, між якими — 7 років, виникає одне питання: чи була весь цей період в місті Харкові влада, а якщо вона існувала, то чим вона весь цей час займалась? Адже єдиний з невикористаних резервів, який влада бачила в минулому десятиріччі, і не бачить в цьому — це використання в технічних цілях вод верхніх водоносних горизонтів, хоча волання про підтоплення в інших пунктах програми показують, що виключення цього пункту, скоріше за все, сталося помилково або не від великого розуму. Ще одне «покращення» — це припинення боротьби з екологічним вандалізмом, мабуть, і тут мова йде не про перемогу над цим ганебнім явищем, а про небажання в подальшому на нього реагувати!

Тепер по окремих пунктах. 7 років місто Харків займалося, згідно тексту «Програми 2013-2020», таким напрямком, як «видобування, переробка і вторинне використання ресурсно-цінних компонентів із твердих побутових відходів;», вкладало в нього гроші, виконувало якісь роботи. Пройшло 7 років «напруженої праці», і знов ми констатуємо фіаско в цьому питанні. Де покарані? Де винні? Це саме стосується й пункту про встановлення лічильників та зменшення витрат. Як показує офіційна статистика, кількість витрат через неякісний стан мереж кожного року тільки збільшується. 7 років місто ніби то втілювало в життя якість передові технології з скорочення площ мулового господарства та знижувало енергоємність системи очищення. Так сподобалося, що вирішило ще 9 років займатися тим самим? Чи не забагато років на виконання однієї технічної програми?!

Два десятиріччя місто Харків ламає голову над проблемою садово-паркових відходів, які, згідно українських нормативних документів, є частиною твердих побутових відходів, причому однією з найлегше утилізуємих фракцій, оскільки складаються з біоорганічних речовин, які здатні до біологічного розкладання. Садово-паркові відходи займають у масі твердих побутових відходів українських міст скромне місце у 0,8-6,6%, та після виведення з їх складу відходів гуми, шкіри та засобів особистої гігієни, становлять легку для компостування та виробки біогазу компоненту (http://eprints.library.odeku.edu.ua/6864/1/Prih_Gulahm_Lviv_4-5-04_19.pdf). А для вирішення (чи хоча б розгляду) проблем хімічно небезпечних відходів, медичних відходів, радіоактивних відходів, відходів будівництва тощо навіть руки не доходять?!!!

«удосконалення системи екологічного виховання та освіти;» Яким чином місто Харків друге десятиріччя поспіль намагається удосконалювати єдину державну безперервну систему екологічної освіти, гарантовану законодавством держави як одне з прав кожного громадянина? Які заходи з екологічного виховання громадян запровадили за роки виконання минулої програми міські очільники? Побиття тітушками захисників парків? Публічне знищення зелених насаджень? Вбивства собак та котів?

7. 4.3. Екологічні індикатори сталого розвитку м. Харкова

7. 1. Чомусь Програма стверджує: «Екологічними індикаторами сталого розвитку міста є:

задоволеність населення  відсоток громадян, задоволених станом довкілля міста;

фінансування екологічних заходів  відсоток бюджетних та інших коштів, спрямованих на вирішення екологічних проблем міста протягом року;

площа зелених насаджень на одного мешканця;

якість атмосферного повітря  кількість днів на рік, коли концентрація окису вуглецю, сполук сірки, двоокису азоту, зважених речовин, пилу та інших забруднювачів перевищує гранично допустиму концентрацію;

шумове забруднення  відсоток населення, що піддається підвищеному рівню шуму вдень, ввечері та вночі;

якість поверхневих вод  результати аналітичних вимірів хімічного та бактеріологічного забруднення річок та внутрішніх водних об’єктів на території міста;

якість питної водопровідної води  відсоток проб, що відповідають державному стандарту;

відсотковий показник перероблених та знешкоджених побутових                      і промислових відходів щодо обсягів їх утворення та захоронення;

споживання природних ресурсів  середній обсяг споживання питної, гарячої води, електроенергії, газу, теплової енергії на одного жителя міста на добу          (на рік);

площа рекреаційної зони (щорічні середні показники на одного мешканця      в межах міста);

сталість управління навколишнім природним середовищем  відсоток (кількість) організацій, що прийняли і використовують екологічні процедури управління (ЕМАS ISO 14001 тощо);

здоров’я громадян  показник захворюваності холерою, вірусним гепатитом, кишковими розладами тощо, обумовлений станом навколишнього природного середовища».

Насправді жоден з цих підозрілих показників не є індикатором сталого розвитку. Ми вище наводили приклади справжніх індикаторів сталого розвитку. Спробуємо проаналізувати недолугі спроби міських посадовців знов надурити харків’ян та байдикувати ще десять років нашого життя.

1). «задоволеність населення  відсоток громадян, задоволених станом довкілля міста».

Задоволеність населення не є і не може бути індикатором чого б там не було, оскільки населення складається не тільки з експертів у галузі довкілля, а й з пересічних громадян, значна кількість яких не обізнана та не цікавиться довкіллевою тематикою. В жодних переліках екологічних індикаторів не згадується такий показник, натомість у перелік індикаторів сталого розвитку, рекомендованих НАНУ (http://nung.edu.ua/files/attachments/stalyy_rozvytok_regioniv_ukrayiny.pdf) увійшли такі: «Рівень задоволеності життям» (як один з параметрів інтеграційного показника «Ризики та безпека життя», який, в свою чергу, входить у показник «Якість життя»), про які міська влада Харкова намагається і не згадувати! «Задоволеність рівнем освіти» — як частина інтеграційного показника «Перспективність розвитку суспільства», який, в свою чергу, є одним з тих показників, які визначають таку категорію політики сталого розвитку як «Суспільство, засноване на знаннях». Тобто, оцінка політики сталого розвитку засновується не на індикаторі на кшталт «задоволеності чимось невідомим», а, зокрема, на перевірці задоволеності людей власним життям, рівнем власної освіти, якості наданих людям послуг.

2). «фінансування екологічних заходів — відсоток бюджетних та інших коштів, спрямованих на вирішення екологічних проблем міста протягом року». Знов, неправильний, брехливий індикатор. Адже значною мірою обсяг фінансування екологічних заходів залежить від наповнення Фонду охорони навколишнього природного середовища, який, в свою чергу, формується з відшкодувань підприємств-забрудників, використання природних ресурсів тощо. Таким чином, чим гіршою є ситуація з довкіллям, тим більшим є наповнення Фонду. Також залучення коштів з обласних та державних фондів є тим більшим, чим гірша екологічна ситуація, і максимальним воно є в зонах екологічного лиха, куди потрапляють кошти не тільки з місцевих, обласних та державного Фондів, але й благодійні міжнародні надходження, внески добровольців-донорів тощо. Також цей показник не враховує ефективність витрати коштів, відсоток їх розкрадання або нецільового використання. Ось чому в світі використовуються наступні індикатори (http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2191, https://odessa5t.com.ua/projects/indeks-stalogo-rozvitku-mista-ta-inshi-doslidzhennya-dlya-mista тощо):

«Муніципальний екологічний менеджмент», IMEM
Фінансова участь міста у вирішенні питань охорони довкілля, IFP IACEP – обсяг фактичних витрат з міського бюджету на природоохоронні заходи
Впровадження міського енергоменеджменту, IENM IECB – витрати на енергоресурси у бюджеті міста
ICEEB – витрати на реалізацію заходів з енергоефективності у бюджеті міста
ICSEEB – заощадження бюджетних коштів за рахунок реалізації заходів з енергозбереження у бюджетній сфері
IBFBEP – бюджетні будівлі міста, які мають енергетичні паспорти
Участь суб’єктів господарювання у формуванні надходжень екологічних платежів, IEPEC IEEC - суб’єкти господарювання-платники зборів за забруднення  довкілля
IPEC - обсяг надходжень до міського фонду ОНПС коштів від зборів за забруднення довкілля
Участь громадськості в охороні довкілля, ICP IPEO – громадські екологічні організації, що діють у місті *
IPPEO – проекти, реалізовані в місті за участю громадських екологічних організацій
IPHEQ – громадські слухання щодо вирішення екологічних питань
IPСEQ – інші консультації з громадськістю щодо вирішення екологічних питань
Викиди парникових газів, IGHG IGDP – викиди парникових газів до ВРП*
IGPC – викиди парникових газів на душу населення*
Задоволеність населення станом довкілля, ISUP ISUPES – частка мешканців міста, які задоволені станом довкілля
Результативність менеджменту довкілля організацій, ISEM ISEMO – організації, діючі у місті, які мають сертифіковані системи екологічного менеджменту, якості, безпеки та охорони праці
Продукція, що сприяє сталому розвитку міста, IPPSUD ICCP – індекс приросту кількості сертифікатів відповідності на продукцію
ISP - частка продукції , на яку видано сертифікати відповідності у загальному обсязі споживання за рік
IOP – частка органічної продукції в загальному обсязі споживання за рік
Стала мобільність у містах, ISUM IPTMET – пасажирські перевезення громадським електротранспортом міста
IPTMAT – пасажирські перевезення громадським автотранспортом міста
IPZ – пішохідна зона міста (інфраструктура для велосипедного і пішохідного руху)
IBP – протяжність велосипедних доріжок у місті
Енергоефективність перевезень, IEET IEEPT - енергоефективність пасажирських перевезень у місті
IEECT - енергоефективність вантажних перевезень у місті

Отже, цей показник розраховується таким чином:

Таким чином, ми бачимо, що справжні індикатори сталого розвитку є інтегральними, такими, що складаються з кількох показників, які дозволяють порівнювати не тількі кількісні, але й якісні показники, бачити не тільки відірвану від життя статистику, але й ефективність застосування тих або інших заходів. Оскільки індикатори сталого розвитку та їх складові є у довідковій спеціалізованій літературі, де з ними можуть ознайомитися усі бажаючі, для наступних ми не будемо наводити (з метою економії часу) справжні аналоги, а лише будемо доводити неприпустимість їх використання в якості показників сталого розвитку міста.

3). «площа зелених насаджень на одного мешканця;»

Зелені насадження міст можна поділити на наступні категорії: рекреаційного призначення, протиерозійні, зелені насадження водоохоронних зон, придорожні, зелені насадження, які слугують живими фільтрами навколо промислових підприємств-забруднювачів, зелені насадження природоохоронних територій тощо. Також є зелені насадження на території військових частин, полігонів, інших установ з обмеженим доступом. Таким чином, ділення загальної частини зелених насаджень на кількість мешканців є безглуздям, оскільки кожен з типів зелених насаджень розраховується по різним показникам: придорожні — за довжиною та інтенсивністю руху на дорозі, протиерозійні — за площею поверхні ерозії та куту нахилу схилу, водозахисні — за довжиною та шириною водного об’єкту тощо. Розрахунок на одного мешканця має сенс, коли мова йде про зелені насадження рекреаційного призначення, але й в цьому нема справжнього сенсу, адже значення для сталого розвитку міста має не кількість зелених насаджень рекреаційного призначення, а їх доступність для громадян, ось чому зазвичай в розрахунок береться не загальна кількість зелених насаджень рекреаційного призначення, а кількість зелених насаджень рекреаційного призначення в 15-хвилинній пішій доступності для громадян, тобто, така відстань від житлових масивів, яку легко може подолати мати з немовлям у колисці. Адже наявність великого обсягу зелених насаджень у передмісті не має ніякого сенсу для мешканців «кам’яних джунглів» центру чи певних неправильно забудованих і спланованих мікрорайонів.

Специфіка міста Харкова полягає в тому, що на його мапі в якості «зелених насаджень» окрім дійсно існуючих парків, садів, скверів тощо, позначені також пустирі, стихійні звалища, згарища, руїни покинутих будівель тощо, тобто, території, на яких не те, що прогулянки, саме перебування людей є небезпечним. Їх територія тех. Сміливо ділиться владою на кількість мешканців міста, втім, вважати ці «зелені зони» місцем рекреації або місцем виробки кисню — груба фальсифікація та шахрайство.

4). «якість атмосферного повітря  кількість днів на рік, коли концентрація окису вуглецю, сполук сірки, двоокису азоту, зважених речовин, пилу та інших забруднювачів перевищує гранично допустиму концентрацію;»

Повітря в місті по всіх показниках не має перевищувати гранично допустимих концентрацій, адже такі ситуації є передумовою для хвороб і загибелі містян. Кожен випадок перевищення ГДК у міському повітрі є надзвичайною ситуацією, яка потребує реагування та рішучих дій влади (відселення мешканців небезпечних для життя та здоров’я території, призупинки або закриття винних у створенні цих небезпечних умов для життя людей, розслідування причин аварії або катастрофи природного чи техногенного характеру). Для мегаполісу на кшталт Харкова, який має велику площу, отже, для об’єктивної оцінки стану атмосферного повітря необхідні інтегральні показники, які враховували б а). сукупну кількість газоподібних викидів підприємств міста, б) кількість викидів транспорту міста, в). динаміку якості повітря в різних районах міста, г). кількість викидів на одну особу (в розрахунку на кількість місцевих мешканців).

5). «шумове забруднення  відсоток населення, що піддається підвищеному рівню шуму вдень, ввечері та вночі;»

Насправді важливо враховувати кількість перевищень гранично допустимого шумового забруднення в місті, грошовий еквіваленту збитків від цього шумового забруднення, динаміку цього забруднення (його збільшення або зменшення) з року в рік, а також від сезону до сезону тощо. Оскільки шумовий моніторинг не ведеться, а окремі підприємства мають так звані шумові паспорти (частіше за все це стосується підприємств транспорту), інтегральні розрахунки мають спитатися хоча б на ці показники, а також дані замірів рівня шуму, сукупність дозволів на шумове забруднення, наданих на території міста.

6). «якість поверхневих вод  результати аналітичних вимірів хімічного та бактеріологічного забруднення річок та внутрішніх водних об’єктів на території міста;»

«На території міста» — то куди подівся обіцяний «екосистем ний підхід», адже всі річки Харкова продовжуються за його межами та починаються (окрім ріки Студенок) поза його територією?

Якість води у річці ніяким чином не може бути показником або, там більше, індикатором сталого розвитку міста, оскільки є залежною від багатьох факторів, серед яких є й погодні умови, температура повітря, кількість опадів тощо. А насправді індикатор має враховувати кількість рідких забруднень, які потрапляють до водойм міста, кількість води, яку використовує місто, кількість та якість зворотних вод, відсоток стічних вод, які потрапляють у водойми без очистки, недостатньо очищеними тощо.

7). «якість питної водопровідної води — відсоток проб, що відповідають державному стандарту;»

Якість водопровідної води має відповідати державним стандартам, якщо водопровідна вода не відповідає державним стандартам, мають бути вжиті невідкладні заходи для усунення порушень та приведення якості води у стан, який відповідає вимогам нормативної бази. Пишатися тим, що відсоток порушення законодавства зменшується — все одно, що пишатися тим, що злочинець рідше здійснює пограбування, що водій збив на дорозі менше людей, ніж в минулі роки. Що ж до справжніх індикаторів сталого розвитку з точки зору водопостачання — вони зовсім інші і враховують такі показники, як втрати води при транспортуванні, кількісні показники води на одного мешканця, кількість витраченої води на одиницю виробленої продукції, якість водо підготовки тощо.

8). «відсотковий показник перероблених та знешкоджених побутових і промислових відходів щодо обсягів їх утворення та захоронення;»

Знов самодіяльність і окозамилювання. Адже змішавши до купи перероблення, знешкодження та захоронення відходів, та ще й об’єднавши промислові та побутові, ми отримаємо показники «ні про що». Натомість справжні індикатори розраховуються з урахуванням відсотків використаних відходів, відсотків зібраних роздільно та направлених на переробку, а також поводження з небезпечними відходами.

9). «споживання природних ресурсів — середній обсяг споживання питної, гарячої води, електроенергії, газу, теплової енергії на одного жителя міста на добу (на рік);».

Свідомо сплутано два загальноприйнятих індикатора: водоспоживання та енергоспоживання, об’єднання яких в один псевдопоказник призводить до нівелювання його значення для визначення ступені сталого розвитку міста.

10). «площа рекреаційної зони (щорічні середні показники на одного мешканця в межах міста);»

В нормальних містах площа рекреаційної зони розраховується згідно нормативів на одного мешканця і цей показник є константою. Автори Програми припускають, що у Харкові цей показник настільки швидко змінюється, що слід брати його «щорічні середні показники», бо не встигнемо перераховувати зміни. І дійсно, парки та сквери в нашому місті зникають настільки швидко, що городани не встигають підраховувати збитки. Насправді ж показником та індикатором сталого розвитку міста є інтегральний показник, який враховує відсоткове порівняння між площами земель з різним цільовим призначенням, зокрема, рекреаційного, історико-культурного та оздоровчого, а також ефективності їх використання.

11). «сталість управління навколишнім природним середовищем  відсоток (кількість) організацій, що прийняли і використовують екологічні процедури управління (ЕМАS ISO 14001 тощо);»

Яке відношення міська влада має до отримання тими або іншими підприємствами сертифікатів якості ІСО або інших систем стандартів? Як отримання підприємствами (значна частина з яких є частиною транснаціональних корпорацій) свідоцтв відповідності вимогам стандартів якості (у тому числі екологічного управління) свідчить чи впливає на сталість управління навколишнім природним середовищем міста? Насправді у інтегральні показники сталого розвитку міст входить два підпараметри: «Результативність менеджменту довкілля організацій міста» (організації, діючі у місті, які мають сертифіковані системи екологічного менеджменту, якості, безпеки та охорони праці), «Індекс приросту кількості сертифікатів відповідності на продукцію», «частка продукції , на яку видано сертифікати відповідності у загальному обсязі споживання за рік». Тільки сукупний аналіз цих показників, а також інших даних, дозволяє надавати оцінку сталості міського менеджменту (див. п. 2). вище, де наведено цей індикатор з формулами його розрахунку).

12). «здоров’я громадян — показник захворюваності холерою, вірусним гепатитом, кишковими розладами тощо, обумовлений станом навколишнього природного середовища»

Холерою?! В якому сторіччі писалися ці строки, та де тоді чума, її одвічна супутниця?! Фахівці виводять підпоказник «Розвиток здоров’я та фізичного виховання», але, мабуть, стан фізичного виховання настільки жахливий у Харкові, що місцевим можновладцям вигідніше рахувати хворих на холеру… А ще один підпоказник «Здоров’я людей» входить до індикатору сталого розвитку «Якість життя», але він зовсім не про холеру. В нього входять такі параметри як: рівень травматизму в побуті та на виробництві, середня тривалість перебування хворих у стаціонарі, кількість щеплень від хвороб, забезпеченість населення лікарями та ліками тощо. Отже, всі ці параметри не подобаються міській владі, їй краще оцінювати свою роботу по кількості хворих на холеру… Втім, якщо таким чином планувати оцінювати свою роботу, можна спромогтися повернути в Харків і холеру, про яку вже забули містяни.

Важлива ремарка: у показниках сталого розвитку світу вказується «здоров’я людей», а у показниках харківських чинуш виникає «здоров’я громадян». Це є прикладом нерозуміння сучасного світу та обов’язків міських посадовців. Місто Харків має бути комфортним та безпечним не тільки для своїх громадян, але й для гостей, візитерів, туристів, партнерів, студентів, які тут навчаються тощо. Гріш ціна такому місту, яке гарантує безпеку тільки-но своїм безпосереднім громадянам і є небезпечним та незручним для інших людей країни та світу!

Чому ми приділили стільки уваги цим індикаторам? Зазвичай у подібних програмах використовується два типи індикаторів, за якими можна оцінювати якість виконання задуманих заходів та якість самої програми. Перший тип індикаторів є глобальним, цивілізація розробила цілу низку індикаторів сталого розвитку міст, територій, навіть окремих підприємств. Як ми виявили вище, глобальні індикатори не мають нічого спільного з тими, які наведені у цьому розділи. Другий тип індикаторів розробляється безпосередньо «під програму», щоб зробити з аморфних гасел та побажань конкретні показники, яких ми бажаємо досягнути виконанням запланованих заходів. Наприклад, якщо програми ставить на меті боротися з холерою, то індикатором її виконання стає зменшення кількості хворих на цю болячку, якщо програма висуває вимогу до збільшення відсотків переробки твердих побутових відходів, індикатор має стосуватися відсотку перероблених твердих побутових відходів у масі саме побутових відходів. Більше того, програма має чітко вказувати конкретні показники цих індикаторів, або на скільки саме відсотків планується знизити кількість неперероблених відходів, хворих на холеру тощо.

Натомість, у запропонованій програмі в якості індикаторів обрані показники, які не мають чіткого математичного вираження, тобто набір гасел Програми пропонується перевіряти набором гасел так званих «індикаторів». Візьмемо як приклад так званий індикатор «відсоток (кількість) організацій, що прийняли і використовують екологічні процедури управління (ЕМАS ISO 14001 тощо)». В якому разі Програма визнається успішною? Якщо цей відсоток збільшився, зменшився, або залишився без змін? Цього не вказано! На скільки має змінитися та в який бік цей показник, щоб ми вважали завдання програми виконаними? Теж нема ані слова!

Ще гірше в цій ситуації те, що самі обрані авторами програми напрямки роботи Програми та індикатори ніяким чином не пов’язані між собою. Адже гроші громади планується спрямувати на одні цілі, а перевіряти ефективність витрати цих грошей будуть абсолютно на інших напрямках. Давайте зробимо порівняльну таблицю напрямків витрат та індикаторів і спробуємо співставити їх між собою:

Напрями екологічної політики Індикатори
Напрям 1. Охорона та раціональне використання водних ресурсів.
якісне поліпшення гідрологічного, Індикатори відсутні
санітарного, Індикатори відсутні
технічного стану Індикатори відсутні
та якості води водойм міста якість поверхневих вод — результати аналітичних вимірів хімічного та бактеріологічного забруднення річок та внутрішніх водних об’єктів на території міста;
зменшення зон підтоплення територій міста; Індикатори відсутні
створення водоохоронних зон, спрямованих на недопущення забруднення, засмічення та виснаження водних об’єктів; Індикатори відсутні
зменшення впливу промислових та інших виробничих об’єктів на рівень забруднення підземних вод; Індикатори відсутні
підвищення надійності експлуатації водопровідних мереж та ефективності водопідготовки та очищення стічних вод із застосуванням ефективних технічних рішень, технологій і матеріалів. Індикатори відсутні

Існуючий індикатор «якість питної водопровідної води — відсоток проб, що відповідають державному стандарту;» не охоплює питання надійності експлуатації, ефективності очищення стічних вод тощо.

Напрям 2. Охорона атмосферного повітря.
переоснащення виробництва на основі впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій, Індикатори відсутні
маловідходних та екологічно безпечних технологічних процесів, Індикатори відсутні
високоефективних систем очищення пилогазових викидів Індикатори відсутні
Жоден з запланованих заходів не є спрямованим на зниження викидів, які перевищують ГДК, отже, індикатор спрямовано на перевірку заходів, які не плануються. якість атмосферного повітря — кількість днів на рік, коли концентрація окису вуглецю, сполук сірки, двоокису азоту, зважених речовин, пилу та інших забруднювачів перевищує гранично допустиму концентрацію;
Напрям 3. Охорона та раціональне використання природних ресурсів.
збереження території природно-заповідного фонду місцевого значення; Індикатори відсутні
забезпечення належних умов утримання, обліку домашніх тварин, поводження з ними, регулювання кількості безпритульних тварин; Індикатори відсутні
раціональне використання природно-ландшафтних комплексів, Індикатори відсутні
виконання робіт щодо їх збереження та відновлення, озеленення території міста площа зелених насаджень на одного мешканця;
Напрям 4. Раціональне використання та зберігання виробничих та побутових відходів.
будівництво заводу з переробки твердих побутових відходів; Індикатори відсутні
рекультивація територій полігонів з відходами; Індикатори відсутні
впровадження сучасних методів та технологій у сферу поводження з відходами. Індикатори відсутні
Заходи щодо промислових відходів Програмою  не передбачені відсотковий показник перероблених та знешкоджених побутових і промислових відходів щодо обсягів їх утворення та захоронення;
Напрям 5. Наука, інформація та освіта, підготовка кадрів, оцінка впливу             на довкілля, стратегічна екологічна оцінка, організація праці, забезпечення участі в діяльності міжнародних організацій природоохоронного спрямування, впровадження економічного механізму забезпечення охорони навколишнього природного середовища
проведення наукових досліджень, які сприятимуть вирішенню екологічних питань, Індикатори відсутні
забезпечення сталого розвитку міста; Індикатори відсутні (див. вище індикатори сталого розвитку міст)
екологічна освіта і виховання. Індикатори відсутні
Невідомо, який з заходів програми ми хочемо перевірити цим індикатором. задоволеність населення — відсоток громадян, задоволених станом довкілля міста;
Невідомо, який з заходів програми ми хочемо перевірити цим індикатором. фінансування екологічних заходів — відсоток бюджетних та інших коштів, спрямованих на вирішення екологічних проблем міста протягом року;
Невідомо, який з заходів програми ми хочемо перевірити цим індикатором. шумове забруднення — відсоток населення, що піддається підвищеному рівню шуму вдень, ввечері та вночі;
Невідомо, який з заходів програми ми хочемо перевірити цим індикатором. споживання природних ресурсів — середній обсяг споживання питної, гарячої води, електроенергії, газу, теплової енергії на одного жителя міста на добу (на рік);
Невідомо, який з заходів програми ми хочемо перевірити цим індикатором. площа рекреаційної зони (щорічні середні показники на одного мешканця      в межах міста);
Невідомо, який з заходів програми ми хочемо перевірити цим індикатором. сталість управління навколишнім природним середовищем — відсоток (кількість) організацій, що прийняли і використовують екологічні процедури управління (ЕМАS ISO 14001 тощо);
Невідомо, який з заходів програми ми хочемо перевірити цим індикатором. здоров’я громадян — показник захворюваності холерою, вірусним гепатитом, кишковими розладами тощо, обумовлений станом навколишнього природного середовища.

Як ми бачимо, запропоновані авторами Програми індикатори майже зовсім не перетинаються з напрямками реалізації цієї програми, тобто не можуть навіть дотично свідчити про успіх або провал реалізації цих планів. Існують напрямки витрати колосальних бюджетних коштів, які не планується контролювати бодай якимось показниками (та ж екологічна освіта), немає жодного числового показнику, якого планують досягти автори цього документу, а деякі «заміри» індикаторів взагалі не мають ніякого зв’язку з програмою, наприклад ті самі сертифікації підприємств у системі стандартів ІЗО або УкрСЕПРО, в яких міська влада ніяким чином не планує приймати участі, або боротьба з холерою, яка завершилася перемогою людства багато років тому назад.

8. Розділ 5. Стан навколишнього природного середовища в м. Харкові

8.5.1. Загальна характеристика екологічного стану міста

А). «Екологічний стан міста характеризується як стабільний.» Як відомо, екологічний стан — це сукупність відомостей про екологічну ситуацію в усіх територіальних одиницях населеного пункту, в усіх складових довкілля (атмосферному повітрі, воді, ґрунтах, надрах тощо), а також інформація про всі існуючі екологічні проблеми. Нічого з цього переліку немає у відповідному розділі. За якими критеріями екологічний стан міста автори характеризували як «стабільний» — також невідомо, тим більше, що коефіцієнт екологічної стабільності земель Харківщини в цілому є стабільно нестійким (див. «Оцінка тенденцій здійснення екологічної політики держави у сфері управління земельними ресурсами та землекористуванням» http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Zemleustriy_2015_1_12).

8. 5.2. Стан атмосферного повітря

Програма 2013-2017(2020) Програма 2021-2030 Зауваження
1. Джерелами забруднення атмосферного повітря м. Харкова залишаються автотранспорт, промисловість, об’єкти енергетики.

У 2011 році питома вага проб атмосферного повітря з перевищенням гранично допустимої концентрації (далі – ГДК) становила 2,5 % (у 2010 р. – 2,9 %, у 2009 р. – 3,0 %, у 2008 р. – 3,1 % ).

У зв’язку з тим, що на сьогодні основним джерелом забруднення атмосфери стає автотранспорт, збільшеня рівня загазованості від автотранспорту в приземній зоні призводить до зростаня рівня захворюваності населення. У викидах автотранспорту містяться такі шкідливі речовини, як оксид вуглецю, оксиди азоту, незгорілі вуглеводи, альдегіди, сажа, бенз(а)пірен, які мають високий рівень канцерогенної активності.

Забруднення атмосфери викидами автотранспорту посідає друге місце після викидів енергетичної галузі за рахунок постійного збільшення кількості автотранспорту. Загальні викиди токсичних речовин залежать від потужності         і типу двигунів, режиму його роботи та інших факторів. За роки здійснення минулої програми доля автотранспорту у забрудненні атмосферного повітря міста зменшилася з першого місця до другого, а ось об’єктів енергетики — навпаки, збільшилася з третього на перше місце. Жодної оцінки цим подіям не надано, навпаки, автори програми пишуть, що це відбулося внаслідок «постійного збільшення кількості автотранспорту»
2. У 2011 році у досліджених пробах атмосферного повітря, відібраних на автошляхах, було виявлено перевищення ГДК вмісту пилу неорганічного, оксиду вуглецю. Рівень забруднення атмосферного повітря на більшості автошляхів міста оцінюється як недопустимий, ступінь небезпечності – помірно небезпечний. Ступінь забруднення атмосфери на вулицях міста з інтенсивним рухом автотранспорту залишається помірно небезпечним. Викиди відпрацьованих газів автотранспорту містять такі шкідливі речовини, як оксид вуглецю, діоксид азоту, сажу, бенз(а)пірен, спостерігається стабільне перевищення ГДК пилу. Тобто, ситуація покращилася? Де ж числові підтвердження цього? Чому програмі 2013-2017 років передує аналіз стану повітря лише у 2011 році?
3. Харківський обласний центр з гідрометеорології проводить спостереження за забрудненням атмосферного повітря міста Харкова на 10 стаціонарних пунктах спостереження (ПСЗ), обладнаних комплексними лабораторіями «ПОСТ-1» та «ПОСТ-2». Спостереження проводяться щоденно та цілодобово, крім святкових днів, за 20 забруднюючими інгредієнтами. Харківський обласний центр з гідрометеорології проводить спостереження за забрудненням атмосферного повітря міста Харкова на 10 стаціонарних пунктах спостереження (ПСЗ), обладнаних комплексними лабораторіями «ПОСТ-1» та «ПОСТ-2». Спостереження проводяться щоденно та цілодобово, крім святкових днів, за 20 забруднюючими речовинами. Пройшла ціла епоха, змінилися технології, відбулося переозброєння екологічних постів усього світу, і тільки Харків залишився без змін у цій галузі, не придбавши за 10-річчя жодного нового приладу, не збудувавши жодного нового посту спостереження…
4. Найбільше забруднення атмосферного повітря виявлено на крупних магістралях міста: вул. Пушкінській, вул. Полтавський Шлях, вул. Сумській, вул. Плеханівській, просп. Московському та просп. Героїв Сталінграда. Матеріали щодо найбільш забруднених вулиць відсутні.
5 Аналізуючи стан атмосферного повітря міста за 2018–2019 роки спостерігаємо зменшення вмісту оксиду вуглецю та нікелю. Чому Програмі, розрахованій на 2021-2030 роки, передує аналіз лише ситуації у 2018-2019 році? Де дані за весь період з 2013 по 2020 рік?
6 Аналізуючи матеріали спостережень за 2015–2019 роки спостерігаємо тенденцію до погіршення стану атмосферного повітря міста за рівнем концентрації діоксиду азоту та цинку.

Спостерігається незначна тенденція до покращення якості атмосферного повітря за рівнем концентрації діоксиду сірки, фенолу, формальдегіду, сажі, заліза, міді та хрому.

Знов незрозумілим є вибір років для аналізу, адже програму розраховано на 10 років виконання, а попередня реалізовувалася з 2013, а не з 2015 року!
7. Відповідно до матеріалів спостережень за станом атмосферного повітря м. Харкова за 5 останніх років відзначається тенденція до підвищення рівня концентрації забруднюючих речовин: аміаку, сажі, заліза, марганцю, нікелю, свинцю, хрому та цинку; покращилася якість атмосферного повітря за вмістом діоксиду сірки, оксиду вуглецю, міді та бенз(а)пірену.
8. Основними чинниками інтенсивного забруднення атмосфери автотранспортом є:

- збільшеня кількості автотранспорту;

- експлуатація технічно застарілого автомобільного парку;

- низька якість пально-мастильних матеріалів;

- недостатня пропускна здатність вулично-дорожньої мережі, яка сформувалася в умовах наявної забудови, особливо в центральній частині міста;

- незадовільний стан дорожнього покриття проїзної частини;

- недосконалість законодавчої бази для ефективного управління і контролю автотранспорту, який є екологічно небезпечним об’єктом.

Аналіз відсутній
9. До стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря слід віднести викиди потужних промислових підприємств, закрема паливно-енергетичного комплексу, машинобудівного, коксохімічного та хімічного виробництв. До стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря слід віднести викиди потужних промислових підприємств, зокрема паливно-енергетичного комплексу, машинобудівного, коксохімічного та хімічного виробництв.

У м. Харкові, за відомостями Головного управління статистики у Харківській області, налічується близько 200 промислових підприємств, які мають стаціонарні джерела викидів потужністю 100 т/рік і більше. Основними забруднювачами атмосферного повітря міста є ПрАТ «Харківський плитковий завод»,                ПрАТ «Харківський коксовий завод», котельні комунального підприємства «Харківські теплові мережі».

І які з цього висновки? З року в рік коксохімічне виробництво – серед лідерів по забрудненню повітря міста, але ніяких ідей у очільників мегаполісу не виникає!
10. Лабораторією Харківського обласного центру з гідрометеорології проводилися також спостереження за забрудненням атмосферного повітря міста діоксидом сірки, аміаком, сірководнем, оксидом азоту, розчинними сульфатами. Концентрація цих шкідливих домішок знаходилися в межах відповідних гранично допустимих норм. Відсутній будь-який аналіз причин та наслідків змін показників з року в рік, відсутня навіть спроба розібратися, чому диоксид сірки у 2011 році знаходиться в межах ГДК, а у 2018-2019 роках починає стрімко збільшувати свою концентрацію у повітрі Харкова.
11. Слід зазначити, що наявна система моніторингу атмосферного повітря має певні недоліки, які не дозволяють в повному обсязі контролювати стан атмосферного повітря, а саме:

- недостатню кількість пунктів спостереження за забрудненням атмосферного повітря міста Харківського обласного центру з гідрометеорології;

- обмежену кількість інгредієнтів, вміст яких контролюється суб’єктами моніторингу (Харківський обласний центр з гідрометеорології контролює вміст 20 інгредієнтів, лабораторія Харківської міської санітарно-епідеміологічної станції – 33);

- відсутність цілодобового контролю в районах розміщення промислових зон та окремих промислових підприємств, які значно впливають на стан атмосферного повітря.

Наявна система моніторингу атмосферного повітря має певні недоліки, які   не дозволяють у повному обсязі контролювати стан атмосферного повітря, а саме:

- інтенсивний рух автомобільного транспорту;

- відсутність контролю за викидами пересувних джерел;

- відсутність індикативного вимірювання;

- відсутність цілодобового контролю в районах розміщення промислових зон та окремих промислових підприємств, які значно впливають на стан атмосферного повітря.

Як бачимо, за 10 років кількість пунктів спостереження не змінилася, але це вже не визнається недоліком.

Кількість інгредієнтів, які вимірюють пункти спостереження, теж не змінилася, але ніхто вже не прагне розширити коло показників, як це було 10 років тому, хоча нічого не було зроблено міською владою для покращення цієї ситуації.

І лише відсутність цілодобового контролю продовжує турбувати авторів програми. Втім, яким чином інтенсивний рух транспорту може бути недоліком системи спостереження за якістю повітря – загадка, як і вимога проводити «індикативні вимірювання» (адже вимоги до них є менш жорсткими, ніж до фіксованих вимірювань, отже, вищою є й вірогідність похибки).

ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ
1. Збільшення пропускної здатності вулично-дорожньої мережі у центральній частині міста. Збільшення пропускної здатності вулично-дорожньої мережі міста; 10 років цієї бездумної роботи не відкрили очі міських посадовців, адже чим більше пропускна здатність вулично-дорожньої мережі міста, тим більше там автомобілів, і, як наслідок, тим більше забруднення атмосферного повітря від автотранспорту…
2. Покращення якості дорожнього покриття проїзної частини. покращення якості дорожнього покриття проїзної частини Пройшло 10 років, а це покращення ще не дійшло навіть до середини більшості центральних вулиць… І яке відношення ця робота має до програми захисту довкілля?!!!
3. Зниження інтенсивності руху автомобільного транспорту на центральних вулицях міста. зниження інтенсивності руху автомобільного транспорту на центральних вулицях міста; Пишемо одне, робимо — діаметрально протилежне, адже замість виконання цього пункту харківські можновладці зробили проїзним Майдан Незалежності і відмовили усім проектам про пішохідні або велосипедні улиці в центрі міста.
4. Оптимізація режиму руху автотранспорту шляхом упровадження системи «Зелена хвиля». оптимізація режиму руху автотранспорту; Схоже, «Зеленій хвилі» міські чинуші підписали смертний вирок… Втім, так і не реалізувавши як слід цей прекрасний та успішний в інших містах проект, що народився саме у Харкові!
5. Зменшення використання в якості джерела енергії природного газу та заміщення його відновлюваними джерелами енергії — біогазом з мулового осаду каналізаційних стоків, звалищ побутових відходів, коксовим газом.

Такі джерела можуть бути оптимальними для забезпечення енергією невеликих підприємств та сфери житлово-комунального господарства. Крім того, енергетичне використання біогазу водночас сприяє зменшенню надходження до атмосфери метану, який є озоноруйнівною речовиною і парниковим газом.

зменшення використання в якості джерела енергії природного газу та заміщення його відновлюваними джерелами енергії — біогазом з мулового осаду каналізаційних стоків, звалищ побутових відходів. Зазначені джерела можуть бути оптимальними для забезпечення енергією невеликих підприємств та сфери житлово-комунального господарства. Крім того, енергетичне використання біогазу сприяє зменшенню надходження до атмосфери метану, який є озоноруйнівною речовиною і парниковим газом; Дурість, яка повторена двічі, не стає меншою дурістю. Страшно уявити, що буде, якщо на вулицях міста замість природного газу будуть використовувати біогаз з мулів каналізації (де є вся таблиця Мендєлєєва) або ще гірше — коксовий газ. Ось єдиний випадок, коли дійсно пощастило, що Програму 2013-2020 ніхто просто не виконував… Куди подівся коксовий газ в Програмі 2021-2030 і чому від його використання замість звичайного газу — таємниця. Але навряд чи тому, що порозумнішали — скоріше, просто забули додати…
6. Збільшення площі зелених насаджень вздовж потужних транспортних магістралей міста, в першу чергу, за рахунок висадки порід дерев з найбільшою здатністю поглинати забруднюючі речовини з атмосферного повітря. збільшення площі зелених насаджень вздовж потужних транспортних магістралей міста насамперед за рахунок висадки порід дерев із найбільшою здатністю поглинати забруднюючі речовини з атмосферного повітря; Десять років все робилося навпаки: дерева біля майже всіх потужних транспортних магістралей міста були безжально вирубані. Замість найбільш поглинаючих забруднення порід (тополі, липи, горіха, дуба) висаджені ті, що поглинають найменше (карликові породи).
7. Планомірне здійснення будівництва нового або капітального ремонту та реконструкції наявного пилогазоочисного обладнання на підприємствах, які мають джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферу. планомірне здійснення будівництва нового або капітального ремонту та реконструкції наявного пилогазоочисного обладнання на підприємствах, які мають джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Яким чином міська влада планує будувати щось на підприємствах, які належать а) приватним особам, б) державі, в) кооперативам тощо? Наскільки планомірно це робилося в минулому десятиріччі?
8. збільшення кількості екологічно чистих видів громадського транспорту; Єдине нове, що запропонувала міська влада в сфері охорони повітря за десять років!!! І знов таємниця, що мається на увазі, адже кількість видів екологічно чистого транспорту — не одне й те саме, що й збільшення кількості одиниць або збільшення кілометрів мережі такого транспорту. Отже, влада збирається вигадувати новий велосипед?

Комізм ситуації з напрямком «Охорона атмосферного повітря» тим більший, що в Україні є приклад таких міст як Краматорськ, Маріуполь, Київ, Боярка тощо, де встановлені нові стаціонарні та пересувні пости спостереження за станом повітря, які працюють цілодобово та керуються комп’ютером, викладаючи дані спостережень в мережу Інтернет в режимі онлайн (http://ecology-kievoblast.com.ua/Home/Report?ID=12&fbclid=IwAR17rI_U-8iG0Q0qpVcy2kTHv-OGmokPPJZ-p48448vHHiYzQaKW7Yl9h6g, https://www.saveecobot.com/maps/mariupol, https://www.krmisto.gov.ua/ua/rc/ecomon/default/index.html). «На п’яти» державному моніторингу вже наступає громадський екологічний моніторинг стану атмосферного повітря, створюється національна мережа спостережних станцій, яка доповнює вже існуючу європейську. А місто Харків стоїть настільки далеко від усіх цих процесів, що здається, ніби воно розташоване на інший планеті.

8.5.3. Стан поверхневих вод

8.5.3.1. «На території міста Харкова протікають 4 річки: Уди, Лопань, Харків та Немишля, які відносяться до басейну річки Сіверський Донець і є водними об’єктами загальнодержавного значення. Відповідно до класифікації р.Уди і р. Лопань відносяться до середніх річок, р. Харків і р. Немишля до малих». Вибачте, а де тут річка Студенок, яка розпочинається на території міста Харкова (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BA_(%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0_%D0%B2_%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%96))? Найзабрудненіша річка міста Харків, спотворена каналізаційними водами, майжде знищена вже міською владою?! Де річка Лідний Яр, на честь якої названо селище «Лідне» міста Харкова?

8.5.3.1. Знов порівнюємо програми 2013 та 2021 років:

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
Фахівцями Харківської міської санітарно-епідеміологічної станції здійснюються лабораторні дослідження стану водних об’єктів на 49 контрольних створах. Спостереження за якістю води річок міста здійснюється Харківським регіональним центром з гідрометеорології на 7 створах: р. Уди (4 створи              ІІІ категорії), р. Лопань (2 створи ІІ категорії), р. Харків (1 створ ІІІ категорії).

Тобто за 10 років кількість створів (тобто місць спостереження якості води) знизилося у 7 (!!!) разів, з 49 до 7. Але жодних переживань з цього приводу в тексті програми ми не бачимо, вдосконалювати систему спостережень місто не збирається, планів повертати покинуті створи в тексті нема.

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
Через відсутність очисних споруд на мережах зливової каналізації об’єми конусів виносу піску до русел досягають 2,5 тис. м3, а в деяких місцях майже перекривають русла. Як наслідок, мілини збільшуються в обсязі, заростають вологолюбною рослинністю, створюють сприятливі умови для розмноження личинок малярійного комара і хвороботворних бактерій, погіршують гідрологічний режим. Товщина донних відкладень становить від 1,5 до 3,0 м. Річки втрачають дренажну здатність.

До джерел забруднення поверхневих вод також належить порушення режиму землекористування прибережних водоохоронних смуг та наявність на цих територіях стихійних звалищ побутових відходів.

У зв’язку з відсутністю очисних споруд на мережах зливової каналізації об’єми конусів виносу піску до русел досягають 2,5 тис. м3, а в деяких місцях майже перекривають русла. Як наслідок, мілини збільшуються в об’ємі, заростають вологолюбною рослинністю, створюють сприятливі умови                для розмноження хвороботворних бактерій, погіршують гідрологічний режим. Товщина донних відкладень становить від 1,5 до 3,0 м. Річки втрачають дренажну здатність…

До джерел забруднення поверхневих вод також належить порушення режиму землекористування прибережними водоохоронними смугами та наявність на зазначених територіях стихійних звалищ побутових відходів.

Між цими документами — 10 років. За цей період очисні споруди на зливових каналізаціях створили або модернізували Київ та Суми, Санкт-Петербург та Тольятті, багато інших міст та навіть селищ. Харків не зміг зрушити з «мертвої точки». Навіть побороти несанкціоновані звалища на берегах річок місто не в змозі!

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
Аналізуючи дані спостережень за станом забруднення поверхневих вод, слід зазначити, що середньорічна концентрація речовин, які вміщують азот, перевищує ГДК у 2-10 разів, зниження рівня їх вмісту не спостерігається. Також простежується перевищення нормативів вмісту хрому, фенолів, нафтопродуктів, цинку. За результатами спостережень за станом забруднення поверхневих вод середньорічна концентрація речовин, які містять азот, перевищує ГДК у декілька разів, зниження рівня їх вмісту не спостерігається. Також простежується перевищення нормативів вмісту нафтопродуктів, заліза, нітритів…

Коментарі зайві…

Порівняємо завдання, між якими 10 років історії, які для харківських можновладців промайнули немов одна мить:

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
1. Постійно здійснювати заходи щодо відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану річок. постійно здійснювати заходи щодо відновлення і підтримки сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану річок;
2. Планомірно проводити роботи з розчищення русел річок від мулу та осаду. планомірно проводити роботи з розчищення русел річок від мулу та осаду;
3. Одночасно з виконанням робіт щодо розчищення русел оснащувати випуски зливової каналізації до річок очисними спорудами для уловлювання піску та нафтопродуктів, які містяться у водах поверхневого стоку. одночасно з виконанням робіт щодо розчищення русел оснащувати випуски зливової каналізації до річок очисними спорудами для уловлювання піску та нафтопродуктів, які містяться у водах поверхневого стоку;
4. Виготовлення та впровадження дослідно-промислової установки глибокого очищення стічних вод від сполук азоту та фосфору на комплексах біологічної очистки «Диканівський» та «Безлюдівський» КП «Харківводоканал». модернізувати міські очисні споруди;
5. Для оцінки екологічного стану і розробки заходів щодо раціонального використання та охорони вод і відновлення водних ресурсів провести інвентаризацію та паспортизацію водних об’єктів, розташованих на території міста. ПУНКТ ВІДСУТНІЙ
6. Встановити правила загального водокористування на водних об’єктах. ПУНКТ ВІДСУТНІЙ
7. З метою запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню водних ресурсів, забезпечення догляду за прибережними захисними смугами річок та водойм міста:

- провести інвентаризацію прибережних захисних смуг річок і водойм в межах міста та винести межі зазначених захисних смуг в натуру;

забезпечити догляд за прибережними захисними смугами річок та водойм міста з метою запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню водних ресурсів;
- передати прибережні захисні смуги у постійне користування спеціалізованій організації для забезпечення належного санітарно-екологічного стану та режиму обмеженої господарської діяльності на цих територіях. ПУНКТ ВІДСУТНІЙ
ПУНКТ ВІДСУТНІЙ здійснювати екологічну просвіту населення

Інвентаризація та паспортизація водних об’єктів проведена? Тоді чому ми не бачимо її результатів в преамбулі статті, не бачимо жодного посилання на цю роботу. Вона не проведена? Тоді чому місто відмовилося від цього пункту минулої програми? Правила загального водокористування на водних об’єктах створені? Тоді де результат їх впровадження? Не втілені? Тоді чому місто більше не хоче їх створювати? Що з прибережними захисними смугами? Їхні межі винесені в натурі? Усі? Чому це більше не планується робити? Схоже, ми знов маємо справу з пустими гаслами і обіцянками, які неможливо перевірити. З іншого боку, «розчистка річок від мулу» — доволі небезпечний захід, який потребує комплексної екологічної експертизи, адже є періоди, коли ця діяльність може нанести значної шкоди довкіллю (нерест риби, раків тощо), а є ситуації, коли така діяльність може призвести до незворотного забруднення ґрунтових вод.

8.5.4. Підземна гідросфера

Програми 2013-2017(20) та Програми 2021-2030 Програма 2021-2030
1. Згідно з висновками вчених однією з техногенних причин підтоплення територій м. Харкова є припинення експлуатації мергельно-крейдяного водоносного горизонту в системі артезіанського водопостачання міста. У зв’язку із цим, враховуючи техногенну небезпеку для проживання населення, пов’язану з підтопленням територій (забруднення вод, ґрунтів, заболочування, деформація і руйнація фундаментів будівель, споруд, комунікацій, розвиток зсувних процесів, затоплення вигрібних ям, підвалів тощо), доцільно сприяти відновленню експлуатації водозаборів неглибокого залягання для технічного водопостачання підприємств. За рахунок коштів Фонду охорони навколишнього природного середовища в період 2015−2019 років затампановано 20 артезіанських свердловин. Загальний обсяг коштів на виконання санітарного тампонажу артезіанських свердловин у період 2015−2019 років складає 6,2 млн грн.

Унаслідок чого поліпшено стан водоносних горизонтів за рахунок усунення потенційних джерел забруднення, зменшено загрозу підтоплення територій, досягнуто економії енерговитрат тощо.

Хлопці, ви самі читаєте те, що пишете десятиріччя за десятиріччям? Ви пишете, що підтоплення відбувається внаслідок зменшення експлуатації свердловин. І… тампонуєте їх, щоб не було підтоплення, тобто, робите використання свердловин неможливим, тим самим робите підтоплення неминучими. Та ще й за рахунок Фонду охорони навколишнього природного середовища!

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
На сьогодні на території м. Харкова лабораторією Харківської міської санітарно-епідеміологічної станції контролюється якість води 13 природних джерел, яка використовується населенням в якості питної. Використання води із 6 природних джерел заборонено постановами головного державного санітарного лікаря м. Харкова.

З огляду на те, що природні джерела розташовані в межах міста, зони їхнього живлення являють собою урбанізовану територію, на якій в умовах недостатньої природної захищеності протягом багатьох років відбувається забруднення підземної гідросфери.

Факт облаштування джерел відповідно до нормативних вимог не завжди є гарантією того, що якість води буде відповідати чинним нормативам. Причинами незадовільної якості джерельної води є проникнення забруднення з вищерозташованих водоносних горизонтів і поверхневого стоку, пориви підземних комунікацій, незадовільне облаштування джерел.

Ураховуючи значний попит на воду природних джерел у мешканців міста, виникла потреба в оцінці їхнього технічного стану, якості води, а також проведенні заходів щодо оздоровлення для використання в якості альтернативного джерела водопостачання.

Відомо, що якість води у всіх джерелах не стабільна. Навіть у найвідомішому в місті джерелі – Саржиному яру, водоносні горизонти якого найбільш захищені, періодично спостерігаються відхилення бактеріологічних показників якості води від нормативних. Зважаючи на це, слід зазначити, що воду всіх природних джерел міста небажано використовувати в якості питної без кип’ятіння.

Ураховуючи, що якість води в джерелах не стабільна за хімічними та бактеріологічними показниками, відповідно до вимог ДСанПіН каптажі природних джерел повинні бути обладнані пристроями водоочищення і знезараження.

У зв’язку із цим існує потреба у продовженні робіт з благоустрою санітарно-захисних зон джерел, будівництва нових і реконструкції наявних каптажів, обладнання водозаборів пристроями водопідготовки, поточного обслуговування каптажів. Ці заходи дозволять істотно поліпшити якість води та уникнути вторинного забруднення вод у місцях їхнього виливу на поверхню.

На сьогодні на території міста Харківським обласним лабораторним  центром Міністерства охорони здоров’я України контролюється якість води 12 природних джерел, яка використовується населенням в якості питної.

З огляду на те, що природні джерела розташовано в межах міста, зони їх живлення являють собою урбанізовану територію, на якій в умовах недостатньої природної захищеності протягом багатьох років відбувається забруднення підземної гідросфери.

Факт облаштування джерел відповідно до нормативних вимог не завжди         є гарантією того, що якість води буде відповідати чинним нормативам. Причинами незадовільної якості джерельної води є проникнення забруднення        з вищерозташованих водоносних горизонтів і поверхневого стоку.

Ураховуючи, що якість води в джерелах нестабільна за хімічними та бактеріологічними показниками, відповідно до вимог ДСанПіН каптажі природних джерел повинні бути обладнані пристроями водоочищення                     і знезараження.

За 10 років влада лише констатує факт погіршення стану джерел, і не спромоглася захистити від забруднення жодне джерело. Натомість одне було знято з обліку та контролюватися фахівцями через незгоду керівництва храму, на території якого воно розташоване, але там і сьогодні беруть воду тисячі людей, не знаючи, яку хімічну та бактеріологічну небезпеку вони при цьому створюють для себе та своїх рідних! Прикладом зухвалого невиконання владою своїх обов’язків щодо збереження якості питної води в природних джерелах міста може слугувати Саржин Яр, який, до того ж, є гідрологічною пам’яткою природи місцевого значення. Безпосередньо в межах цієї пам’ятки було зведено 13-поверховий будинок, всупереч рішенням суду, і ані міські посадовці, ані правоохоронні органи не захистили право харків’ян на чисту воду. Також всупереч усім природоохоронним нормативам, Харківська міська влада провела реконструкцію Саржиного Яру без узгодження робіт з експертами та громадськістю. Все це не могло не привести до погіршання стану води.

Плани роботи:

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
1. З метою оцінки ситуації, що склалася з використанням підземних вод, розробки ефективних заходів для попередження забруднення підземних водоносних горизонтів необхідно провести інвентаризацію наявних на території міста артезіанських свердловин. з метою оцінки ситуації, що склалася з використанням підземних вод, розробки ефективних заходів для попередження забруднення підземних водоносних горизонтів необхідно провести інвентаризацію наявних на території міста артезіанських свердловин;
Коментар: це просто шикарно, виконувати інвентаризацію свердловин з 2013 по 2030 роки, але насторожує початок відповідної статті в програмі 2013 року, цитую: «За даними Казенного підприємства «Харківська геологорозвідувальна експедиція» на території промислових підприємств міста Харкова налічується 206 діючих артезіанських свердловин». Таким чином виявляється, що в державі вже є орган, який веде інвентаризацію свердловин, навіщо дублювати його роботу?!
Згідно з висновками вчених однією з техногенних причин підтоплення територій м. Харкова є припинення експлуатації мергельно-крейдяного водоносного горизонту в системі артезіанського водопостачання міста. У зв’язку із цим, враховуючи техногенну небезпеку для проживання населення, пов’язану з підтопленням територій (забруднення вод, ґрунтів, заболочування, деформація і руйнація фундаментів будівель, споруд, комунікацій, розвиток зсувних процесів, затоплення вигрібних ям, підвалів тощо), доцільно сприяти відновленню експлуатації водозаборів неглибокого залягання для технічного водопостачання підприємств. ПУНКТ ВІДСУТНІЙ
Адже це був чи не єдиний пункт, який харківським можновладцям змогли підказати вчені! Якщо затампонувати усі артезіанські свердловини міста, цілий ряд районів та об’єктів будуть не те що підтоплені, просто затоплені. Збереглися газети періоду 1895-1918 років, в яких описується ситуація на вул. Клочківський, Базарній площі, в деяких інших районах міста Харкова, де мешканці квартир на першому поверсі будівель були змушені вкапувати в землю підлоги бочки, які спорожняли по декілька разів на день, щоб якось захистити свої домівки від підтоплення. Саме для відкачування цих зайвих вод були створені свердловини, деякі з яких будувалися одночасно з об’єктами: перегонами метрополітену, промисловими та житловими будинками, іншими спорудами.
2. Підприємствам, організаціям, установам, на балансі яких знаходяться артезіанські свердловини, непридатні для експлуатації, необхідно їх затампонувати або ліквідувати. підприємствам, організаціям, установам, на балансі яких знаходяться артезіанські свердловини, непридатні для експлуатації, необхідно їх затампонувати або ліквідувати;
Цілком правильний та слушний пункт, але є одне але. Обов’язок вчиняти таким чином з своїми свердловинами міститься у Водному Кодексі України, а також в інших нормативно-правових актах. Отже, більшість підприємств виконує цей обов’язок. А не виконують його, і, відповідно, створюють покинуті свердловини, які загрожують місту, — підприємства-банкрути, підприємства, що були ліквідовані, або ті, які змінили вид та напрямок своєї діяльності і зараз не мають можливості за тампонувати свердловину, яку колись використовували. Саме такі «безгосподарні» свердловини і становлять найбільшу небезпеку. Отже, місто мало б за минулі роки створити дієвий механізм тампонажу таких свердловин, виділення на це коштів, знаходження підприємств, здатних виконати усі необхідні роботи тощо. Нажаль, як ми бачимо в реальному житті, люди роками скаржаться на незатампоновані покинуті свердловини, але ніхто цим практично не займається (Див. наприклад: http://www.zfront.org/ekologicheskiy-sabotazh/).
3. За результатами інвентаризації природних джерел необхідно:

- прийняти об’єкти до комунальної власності;

- передати джерела на баланс експлуатуючої організації.

здійснити інвентирізацію природних джерел міста та своєчасно моніторити якісний стан води з метою інформування жителів міста.

Як бачимо, періоду 2013-2020 не вистачило, щоб інвентаризувати 13 (тепер вже 12) джерел! Треба ще 10 років! І передавати джерела на баланс експлуатуючої організації вже ніхто не збирається… До речі, моніторинг якості води в джерелах зараз проводить Харківський обласний лабораторний центр, який не підпорядковується Харківській міській раді…

8.5.5. Зелені насадження та об’єкти природно-заповідного фонду

8.5.5.1. Стан зелених насаджень міста

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
На балансі СКП «Харківзеленбуд» Харківської міської ради знаходиться:

94 сквери площею 116 га, у т.ч. сквери «Лопанська набережна» та «Харківська набережна» площею 1,3 га;

25 парків площею 2524 га, у т.ч. Лісопарк площею 2086 га;

2 гідропарки – Журавлівський та Удянський площею 148,6 га;

2 лугопарки – ст. Основа та Олексіївський площею 89,9 га;

2 сади – Карпівський та сад імені Т.Г. Шевченка площею 36,7 га;

84 інші об’єкти благоустрою площею 709,8 га, у т.ч. діброва по вул. Дерев’янка площею 9 га; меморіал Слави площею 7 га; набережні Нетіченська, Гімназійна, Лопанська площею 16,1 га; усього – 203 природоохоронних об’єкти.

Департамент культури Харківської міської ради здійснює функції управління комунальними підприємствами – парками культури та відпочинку міста Харкова, а саме:

- КП «Центральний парк культури та відпочинку ім. М. Горького», площа парку – 83,75 га;

- КП «Парк культури та відпочинку «Зелений гай» та «Парк культури та відпочинку ім. В. Маяковського», загальна площа – 65,06 га;

- КП «Об’єднання парків культури та відпочинку м. Харкова», до якого входять:

- Парк Машинобудівників, площа парку – 60,8 га;

- ПКіВ «Зустріч», площа парку – 19,7 га;

- ПКіВ «Юність», площа парку – 7,2 га.

Загальна площа парків – 236,5 га.

На балансі СКП «Харківзеленбуд» Харківської міської ради знаходяться:

94 сквери площею 120,69 га;

18 парків площею 158,9 га;

4 сади – Карпівський сад, сад імені Т.Г. Шевченка, сад Тіволі, Карякін сад загальною площею 33,89 га,

лісопарк площею 2086 га;

2 гідропарки — Журавлівський та Удянський загальною площею 148,49 га;

2 лугопарки — в районі станції «Основа» та Олексіївський загальною площею 89,88 га;

116 інших об’єктів благоустрою площею 705,56 га, у т. ч. меморіальний комплекс Слави площею 7 га; набережні Нетіченська, Гімназійна, Лопанська, Жданова, Мороховецька загальною площею 14,24 га.

КП «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Харкова» обслуговуються: ПКіВ ім. Маяковського, парк «Зелений Гай», парк «Машинобудівників», парк «Зустіч», парк «Юність», ПКіВ «Перемога».

Дуже цікава математика. З 2013 року в Харкові не змінилася кількість скверів, незважаючи на те, що Лопанська набережна перейшла за цей час у склад «Інших обєктів», незважаючи на це, загальна площа скверів зросла на 4,65 гектарів. З 25 парків лишилося 18. Втім, міграція Лісопарку з рубрики «парки» в рубрику «сади» дещо заплутує оцінку втраченого. Площа парків скоротилася 2524 до 158,9 га. Однак, значна доля в цьому скороченні — це саме пересування Лісопарку з рубрики в рубрику. Віднімемо його площу, щоб отримати реальну картину: 2524-2086=438 га, саме такою була площа усіх парків Харкова (без Лісопарку) у 2013 році. А у 2020 ми бачимо лише 148,49 га, тобто 33% від площі існувавших тоді парків, або третину від них. Лише третина парків Харкова пережила минуле десятиріччя! Гідропарки Харкова скоротили площу лише на 0,11 га, сади Харкова стали меншими на 3 гектари, «інші об’єкти благоустрою» втратили 4 гектари, лугопарки — позбулися 0,02 га. Набережні Нетіченська, Гімназійна та Лопанська в минулому мали загальну площу 16,1, тепер всі вони плюс набережні Жданова та Мороховецька мають загальну площу в 14,24 га! Цікавою є й інформація про площу окремих парків. Ось у програмі 2013 року Пару Горького має 83,75 гектарів, а вже у 2015 керівництво парку називає іншу цифру — 65 гектарів (https://stroyobzor.ua/news/89395.html). «Ріжки та ніжки» залишилися сьогодні від парків «Зелений гай», «Маяковського», «Зустріч» та інших.

Які ж завдання у роботі з зеленими насадженнями ставлять в ці роки перед собою міські бонзи?

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
Необхідно виконати цілий комплекс заходів, які підвищать стійкість і довговічність зелених насаджень. Основними з них є:

1. Біологічні – підбір сталого до міських умов асортименту деревинно-чагарникових порід, створення складних стійких фітоценозів.

1. Біологічні — підбір сталого до міських умов асортименту деревинно-чагарникових порід, створення складних стійких фітоценозів.
2. Агротехнічні – підготовка ґрунту, догляд за рослинами і ґрунтом, внесення добрив, вапнування тощо. 2. Агротехнічні — підготовка ґрунту, догляд за рослинами і ґрунтом, внесення добрив, вапнування тощо.
3. Фізіолого-біохімічні – змивання з листя токсичних сполук шляхом дощування крон рослин. 3. Фізіолого-біохімічні  змивання з листя токсичних сполук шляхом дощування крон рослин.

Площі зелених насаджень скорочуються майже щодня, а міська влада за ці роки не вигадала нічого нового, як підбирати асортименти порід дерев та чагарників. І десятиріччя пройшло марно — і сьогодні більшість саджанців, що їх так ретельно підбирали, висихають за кілька місяців після посадки. Так трапилося з туями на майдані Свободи, карликовими кленами на Сумській, багатьма іншими рослинами. Підготовка ґрунту? В місті Харкові майже повсякчасно порушується вимога «Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0880-06#Text) щодо формування пристовбурної лунки, а саме: «верхній   горизонт   посадкової   ями, обнесений   по   периметру   земляним  валком  заввишки  6-10  см, влаштований для кожної рослини або загальний для групи рослин», навколо одиниць рослин створена така пристовбурна лунка, решта висихають через відсутність такого запобіжника. Друге масове порушення — правила «8.12.4. На  асфальтованих вулицях та з іншим покриттям розмір оброблювальної пристовбурної лунки повинен бути не менше 2 х 2 м і у районах із старою забудовою – 1,5 х 1,5 м;». Знов пишемо одне — робимо діаметрально протилежне. А ось щодо вапнування, то «Правила» чітко вказують: «9.1.17. Забороняється білити вапном декоративні дерева і малі архітектурні форми». Так, дійсно, є і таке Правило: «8.11.1. Спосіб підготовки ґрунту під озеленення  визначається ступенем  його  забруднення і наявністю основних поживних речовин. На  ділянках,  особливо  забруднених,  здійснюється  повна  заміна ґрунту  або  ж  на  ушкоджений  шар  насипається родючий рослинний ґрунт.  За умов  меншого  ступеня  забруднення  ґрунт  замінюється частково.  До  нього  додається  рослинний шар,  торф з перегноєм, уносяться  мінеральні  добрива.  Підкислені  ґрунти  нейтралізують вапном  (на  супіщаних  ґрунтах вносять до 2 т вапна на 1 га).  На основі агрохіманалізу вносять комплексні мінеральні добрива». Але чому у Програмі з року в рік згадується тільки вапно (яке має використовуватися лише на підкислених ґрунтах) і не згадується родючий рослинний ґрунт, торф, перегній тощо?

Дощування крон рослин? Ви серйозно? В Харкові щороку порушуються нормативи з поливу рослин, закріплені в Правилах, не ведеться промивка ґрунту після зимового застосування солі тощо. Про яке дощування ми мріємо вже десять років, і будемо мріяти ще десять? Про природне?!

8. 5.5.2. Природно-заповідний фонд м. Харкова

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
- Ботанічний сад Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, об’єкт загальнодержавного значення. Заснований у 1804 році. Його включено до переліку об’єктів природно-заповідного фонду постановою Ради Міністрів УРСР від 22.07.1983, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992, межі саду розширено згідно з Указом Президента України від 09.12.1998. Загальна площа ботанічного саду становить 41,9 га, розташований на вул. Клочківській, 52 (5,1 га) та вул. Отакара Яроша, 24 (36,8 га). Колекція ботанічного саду включає релікти, рідкісні види місцевої та світової флори, екзоти. Кількість видів флори становить понад 2000 одениць. Ботанічний сад Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, об’єкт загальнодержавного значення. Заснований у 1804 році. Його включено до переліку об’єктів природно-заповідного фонду постановою Ради Міністрів УРСР від 22.07.1983, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992, межі саду розширено згідно з Указом Президента України  від 09.12.1998. Загальна площа ботанічного саду становить 41,9 га, розташований на вул. Клочківській, 52 (5,1 га) та вул. Отакара Яроша, 24 (36,8 га). Колекція ботанічного саду включає релікти, рідкісні види місцевої та світової флори, екзоти. Кількість видів флори становить понад 2000 одиниць.
- Харківський державний зоологічний парк, об’єкт загальнодержавного значення. Заснований у 1895 році. Його включено до переліку об’єктів природно-заповідного фонду постановою Ради Міністрів УРСР від 22.07.1983, розташований по вул. Сумській, 35. Площа зоопарку становить 22,0 га. Зоологічний парк налічує понад 384 види тварин, з них 7 видів занесено до Європейського червоного списку, 14 – до Червоної книги України. Харківський державний зоологічний парк, об’єкт загальнодержавного значення. Заснований у 1895 році. Його включено до переліку об’єктів   природно-заповідного фонду постановою Ради Міністрів УРСР від 22.07.1983, розташований по вул. Сумській, 35. Площа зоопарку становить 22,5 га. Зоологічний парк налічує понад 384 види тварин, з них 7 видів занесено до Європейського червоного списку, 14 —до Червоної книги України.
Більше 5 років Харківський зоопарк не працює, вже пішли з життя майже всі ті тварини, які були улюбленцями харківських діточок, а ті, що ще живі — відвикли від спілкування з публікою. І навпаки, вже закінчили школу ті діти, які побували у Харківському зоопарку, зростає покоління, яке не знає тварин «в обличчя», не відчуває до них любові, поваги, цікавості, яких можна навчитися лише у справжньому зоопарку. Проект реконструкції природоохоронної території, як цього вимагає законодавство, не проходив громадського обговорення, роботи ведуться без узгодження з експертами, утаємничено від громади. Є побоювання, що різниця в площі зоопарку — не випадковість, а частина плану по комерційному захопленню його території.
- Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Сад імені Т.Г. Шевченка» площею 0,75 га знаходиться у віданні СКП «Харківзеленбуд». Створена рішенням облвиконкому від 03.12.1984 № 562 пам’ятка включає 20 вікових дубів віком від 200 до 300 років, що є залишком корінних дубових лісів, які в минулому росли на території м. Харкова. Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Сад імені Т.Г. Шевченка» площею 0,75 га знаходиться в господарському віданні СКП «Харківзеленбуд». Створена рішенням облвиконкому від 03.12.1984 № 562 пам’ятка включає 19 вікових дубів віком від 200 до 300 років, що є залишком корінних дубових лісів, які в минулому росли на території м. Харкова.
Куди за 10 років подівся один дуб і чому ніхто за це не був покараний — питання риторичне. В останні роки мустом була виконана безвідповідальна реконструкція саду Шевченка, під час якої проект не було узгоджено з громадськістю, відповідні екологічні експертизи не виконувалися, поради фахівців, які досліджують сад Шевченка та Ботсад ігнорувалися повністю.
- «Сокільники – Помірки» – регіональний ландшафтний парк на території Лісопарку площею 1104,6 га, створений рішенням Харківської обласної ради від 30.08.2012 № 518-VI, «Сокільники  Помірки» — регіональний ландшафтний парк на території Лісопарку площею 1104,6 га, створений рішенням Харківської обласної ради від 30.08.2012 № 518-VІ,
Ганьба, що минуло 10 років, а у цього природоохоронного об’єкту досі нема передбачених законом статусу юридичної особи, штату співробітників, винесеної в натуру землі тощо. Ось і виконує місто на території цього об’єкту незаконні роботи з облаштування велодоріжок (без перевірки ступені безпечності цих робіт для природоохоронного об’єкту), будівництва різноманітних споруд тощо.
«Помірки»  ботанічна пам’ятка природи місцевого значення загальною площею 120,4 га. Створена рішенням облвиконкому від 03.12.1984 № 562. Розташована в урочищі лісопаркового господарства «Помірки». Пам’ятка природи являє собою ділянку лісу з насадженнями дуба, клена, берези, хвойних порід, ліщини, бересклету та ранньоквітучими рослинами.

«Сокільники  Помірки»  ботанічна пам’ятка природи місцевого значення загальною площею 161,92 га. Створена рішенням облвиконкому                                 від 03.12.1984 № 562. Розташована в урочищі лісопаркового господарства. Ділянка лісу представлена дубовими насадженнями порослевого походження…

«Помірки»  ботанічна пам’ятка природи місцевого значення загальною площею 120,4 га. Створена рішенням облвиконкому від 03.12.1984 № 562. Розташована в урочищі лісопаркового господарства «Помірки». Пам’ятка природи являє собою ділянку лісу з насадженнями дуба, клена, берези, хвойних порід, ліщини, бересклету та ранньоквітучими рослинами.

«Сокільники  Помірки»  ботанічна пам’ятка природи місцевого значення загальною площею 161,92 га. Створена рішенням облвиконкому                                 від 03.12.1984 № 562. Розташована в урочищі лісопаркового господарства. Ділянка лісу представлена дубовими насадженнями порослевого походження…

Обидві пам’ятки природи зазнали втрат через беззаконне будівництво велодоріжок, інші роботи, які влада міста проводила там без узгодження з громадськістю, експертами, без контролю з боку природоохоронних органів.

Цей аналіз можна продовжувати та продовжувати, адже жодна природоохоронна територія Харкова не почувається сьогодні в абсолютній безпеці. Там або лютують майже щорічні пожежі, або відбуваються самовільні, ні з ким не узгоджені будівництва, або навіть пряме знищення безцінних природних раритетів або при прямій участі або за умови повної підтримки цих дій з боку міських очільників. На більшості приордохоронних територій немає покажчиків встановленого законом зразка, які б попереджали про те, що людина знаходиться на природоохоронні території, повідомляли про її назву та встановлену законом відповідальність за здійснення вандалізму або інші порушення. А там, де такі оголошення є, вони встановлені або в недостатній кількості, або зроблені з порушеннями нормативів (не містять повної інформації про об’єкт, несуть неповні, неправдиві, або перекручені відомості, на кшталт огорож навколо дубів Саду Шевченка, де вказано помилкові дати, які не мають ніякого відношення до справжнього віку дерев, але немає іншої, передбаченої законом інформації). .

Що ж планують робити з усіма цими проблемами (та багатьма іншими) автори Програми? Цитуємо: «За рахунок Фонду охорони навколишнього природного середовища було профінансовано низку природоохоронних заходів з метою поліпшення, зміцнення матеріально-технічної бази лісопаркового господарства, що підвищило ефективність природоохоронної діяльності, спрямованої на збереження екологічної рівноваги, поліпшення стану навколишнього середовища, а саме: територій природно-заповідного фонду місцевого значення». Вже профінансовано, тобто робити нічого не планується? Лісопарк доживає останні дні, його площа щодня зменшується та забудовується під різними кримінальними схемами, в яких давно вже звинувачують міських посадовців. Григорівський бір постійно потерпає від діяльності комунальників, чудом вдалося врятувати від знищення частину Чорноглазівських дубів, Пушкінських дубів тощо. А міська влада не бачить сенсу витрачати гроші на порятунок природно-заповідного фонду…

Ані в аналізі, ані в напрямках діяльності не згадані такі надважливі природоохоронні території як екокоридори, які проходять по території міста Харкова (наприклад, Удянський екокоридор), ті існуючі національні природні парки, заказники, регіональні ландшафтні парки, пам’ятки природи тощо, які хоч і не розташовані безпосередньо на території міста, існують поруч з ним і впливають своїм існуванням на екологічну ситуацію в місті (хтось нам обіцяв екосистем ний підхід, чи ні?), можуть слугувати місцем підвищення екологічної свідомості городян будь-якого віку, виконувати рекреаційні функції для міста Харкова.

8.5.6. Стан ґрунтів у межах м. Харкова

Глава є визнанням колосальної проблеми — забрудненості харківських ґрунтів цілою низкою дуже небезпечних речовин, починаючи від міді та свинцю, і закінчуючи кадмієм та нікелем. Однак у авторів Програми не знайшлося жодної ідеї про виправлення цієї ситуації, жодної. Отже, нічого робити з цим забрудненням ґрунтів не планується.

8.5.7. Сфера поводження з відходами

8.5.7.1. Програма констатує: «З метою покращення існуючої ситуації з розміщенням та захороненням твердих побутових відходів на території міста Харкова в належному санітарному стані та підвищення рівня екологічної безпеки рішенням 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.02.2015 № 1880/15 скориговано Схему санітарної очистки м. Харкова та затверджено Програму розвитку системи поводження з твердими побутовими відходами в м. Харкові (далі – Програма).» Нагадаємо, що «Національна стратегія управління відходами в Україні до 2030 року» була прийнята урядом лише у 2017 році, таким чином Програма, затверджена у 2015 році, вже гарантовано застаріла. Окрім того, з 2015 року значно змінилася нормативна база, сама філософія поводження з відходами в державі, які підписала та має слідувати директивам Договору про асоціацію Україна-ЄС. Відсутність планів та навіть розуміння того, що застарілі схеми та програми слід переробляти, виправляти та приймати заново, це дуже характерна особливість цього документу в цілому.

8.5.7.2. Програма 2021-2030 констатує: «За останні роки в місті Харкові спостерігалося поступове збільшення обсягів утворення та накопичення відходів споживання та виробництва за рахунок зростання використання кількості пластику та інших полімерних матеріалів, товарів одноразового використання, пакувального матеріалу, а також зміни меж території міста». Разом з тим, попередня Програма (2013-2020) була спрямована на впровадження сучасних методів утилізації, перероблення відходів, з метою поступового зменшення їх накопичення. Тобто, минула Програма по цьому напрямку провалилася? Чи винесли з цього провалу урок міські очільники? Спробуємо відповісти на це питання, порівнюючи завдання 2013 та 2020 років:

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
Суттєво покращити ситуацію у сфері поводження з відходами у місті можливо за умов: Суттєво покращити ситуацію у сфері поводження з відходами в місті можливо за умов:
1) удосконалення системи збирання та перевезення ТПВ та схеми санітарного очищення міста; 1) удосконалення системи збирання та перевезення ТПВ та схеми санітарного очищення міста;
2) впровадження сучасних ефективних методів збирання, зберігання, перероблення, утилізації відходів з метою поступового зменшення обсягів їх накопичення; 2) впровадження сучасних ефективних методів збирання, зберігання, перероблення, утилізації відходів з метою поступового зменшення обсягів їх накопичення;
3). застосування нового високотехнологічного обладнання для збирання та перевезення відходів; 3) застосування нового високотехнологічного обладнання для збирання та перевезення відходів;
4) впровадження схеми роздільного збирання та сортування відходів і промислової переробки ресурсно-цінних компонентів ТПВ; 4) впровадження системи роздільного збирання та сортування відходів у всіх районах міста та промислової переробки ресурсоцінних компонентів ТПВ.
5) будівництва сміттєпереробного заводу. запровадження потужностей сортувально-переробного комплексу з полігоном для розміщення залишків побутових відходів

Десять років нічому не навчили можновладців Харкова, міста, яке без перебільшення потопає у власному смітті. Десять років перевантаження відходами Дергачівського полігону, фільтрат якого вже отруїв ґрунтові води розташованих поблизу населених пунктів. Десять років стагнації, відтавання від навіть селищ, які по всій Україні, по всій Європі втілюють роздільний збір відходів, утилізацію, навіть глибинну переробку, скорочуючи кількість відходів, які потребують захоронення, в сотні, а то й тисячі разів. Де тут програма навчання населення роздільному збору? Де фінансове забезпечення стимуляції роздільного збору та утилізації відходів? Де створення робочої конкуренції серед переробників та збирачів відходів? Де втілення європейських підходів та винаходів? Знов сміттєва мафія зупиняє розвиток міста Харків ще на десять років, забезпечуючи собі безмежні доходи, а місту — такі ж безмежні витрати.

8.5.8. Охорона та раціональне використання ресурсів тваринного світу: поводження з безпритульними тваринами

Сама назва цього пункту (у Програмі 2013-2020 вона була такою ж) показує суттєву проблему морально-етичного характеру у середовищі очільників міста. Адже безпритульні тварини, як і безпритульні люди, не є «ресурсами тваринного світу», ще більш недолугим є формулювання про «використання» безпритульних тварин як «ресурсу». Цей напрямок діяльності міста Харкова є суцільною ганьбою та соромом для харків’ян та мешканців усієї нашої країни в цілому. Жахливе поводження з безпритульними тваринами у місті викликало обурення та огиду не тільки у харків’ян, не тільки у українців в цілому, не тільки у європейців, але й у всесвітньо відомих борців за права тварин. Гнівного листа харківським очільникам-гицелям писала свого часу Бріджит Бардо, Ален Делон (https://tabloid.pravda.com.ua/news/4fcde282b8cb3/), відомі громадські та політичні діячі Австрії, Німеччини, США, Канади та інших держав (https://www.umoloda.kiev.ua/number/2204/241/78444/). Але не тільки листування з претензіями відбувалося всі ці роки: до Харкова приїздили найкращі фахівці в сфері поводження з тваринами, вчені, консультанти ООН, інших міжнародних організацій та пропонували свої послуги, свій унікальний досвід, напрацювання своїх країн, які вважаються в світі еталонними. Як же зустрічав їх харківський владний бомонд? Відвертим хамством, лютою тупістю псевдо-фахівців, найнятих міськими чинушами, безглуздою впертістю влади у небажанні ані вчитися, ані слухати поради більш обізнаних фахівців та більш успішних мегаполісів.

Здавалося, після такого вселенського сорому та стиду, міське начальство мало б взятися за голову і бодай щось зробити «по розуму». Ні! Ці на подібне неспроможні, читайте самі:

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
Наявність домашніх тварин у місті, в першу чергу собак і котів, відповідає сучасним моральним та етичним нормам. Наявність домашніх тварин у місті, у першу чергу собак і котів, відповідає сучасним моральним та етичним нормам.
Кому після ввідних слів «у першу чергу» не навчилися ставити навіть за 10 років експлуатації програми… Але вдумайтеся у саму безглуздість фрази. Чому в першу чергу? Хіба наявність у місті кролів менше відповідає моральним та етичнім нормам? А наявність домашньої кози є неетичною або аморальною? До чого мораль та етика при питанні утримання тварин? Є законне та незаконне утримання, до першого відноситься відповідальне утримання з створенням необхідних для повноцінного життя тварини умов, і незаконне — таке, яке призводить до її страждань, неповноцінного життя, недостатніх умов для існування тощо.
Неконтрольоване їхнє розмноження і безвідповідальне ставлення власників домашніх тварин, з вини яких вони виявляються загубленими, призводить до постійного збільшення кількості безпритульних тварин. Неконтрольоване їх розмноження і безвідповідальне ставлення власників домашніх тварин, з вини яких вони виявляються загубленими, призводить до постійного збільшення кількості безпритульних тварин.
Дуже спірне і, до того ж, голослівне висловлювання. Джерел поповнення кількості безпритульних тварин дуже багато. Наприклад, певний відсоток тварин опиняється на вулиці після смерті своїх власників. Частина — через втрату, наприклад, під час прогулянки. Є такі, яких дійсно цілеспрямовано викидають на смітник безвідповідальні господарі, а є й такі, що самі тікають від власників або через збудження у період розмноження, або з інших причин. Але все це — лише частина правди. Правда є в тому, що Харків — це місто контрастів, де багатоповерхові будинки та лощені маєтки приватного сектору співіснують з трущобами, де приватні будинки на декілька сімей мають загальний двір, де фактично у вільному просторі знаходяться тварини, що належать мешканцям бараків. Ці тварини легко перетинають напівзруйновані паркани в пошуках їжі та кращого життя. Також велике поголів’я тварин надходить щороку з передмість, де вони утримуються майже у напіввільних умовах. Вплинути на всі ці фактори місто на даному етапі розвитку не в змозі.
Внаслідок цього у місті утворюються групи безпритульних тварин, які, безконтрольно розмножуючись, і становлять небезпеку для населення і негативно впливають на санітарно-екологічну та епізоотичну ситуацію. Унаслідок цього в місті утворюються групи безпритульних тварин, які, безконтрольно розмножуючись, становлять небезпеку для населення і негативно впливають на санітарно-екологічну та епізоотичну ситуацію.
Групи безпритульних тварин утворюються в період їх розмноження, якщо вони не стерилізовані. Якщо ж тварин стерилізувати, групи вони не утворюють. Те саме стосується епізоотичної ситуації: якщо міські тварини будуть щеплені, вони не становлять небезпеки епізоотичного характеру.
Одним з напрямків вирішення зазначеної проблеми є будівництво та облаштування притулків для утримання безпритульних тварин. Пункт відсутній
Дійсно, в розвинутих країнах будуються притулки, не плутати з живодернею, яку назвали притулком можновладці у Харкові.
Збільшення популяції безпритульних тварин − загальносвітова проблема. Основною формою роботи з бездоглядними власницькими та бездомними тваринами в європейських країнах є безповоротний відлов і розміщення тварин у притулках. У розвинутих країнах є системи контролю чисельності та утримання домашніх тварин, об’єднуючі муніципальні служби (Animal Control) і громадські організації.
Та ви що?! Треба було уважніше слухати, як до Харкова приїжджали та пропонували безкоштовні уроки справжні фахівці з цієї теми, тоді б не з’являлася в міській програмі така дурня. Світова тенденція полягає у зменшенні кількості бродячих тварин, наприклад, нещодавно Голландія стала першою в світі країною, яка повністю позбулася цього явища. При цьому жодного чотирилапого безпритульника не було вбито чи то «евтаназовано» (окрім хворих або занадто агресивних). Песиків відловлювали, стерилізували, прищеплювали та випускали назад, на вулиці. Це було на почетку програми. А згодом один мільйон собачок було розселено по домівкам бажаючих. Взяти додому безпритульного собаку — безкоштовно, а купити нового на ринку обійдеться у 15 тисяч євро податку. Так була вирішена ця проблема. І без душогубок та шкуродерів, які правлять бал у Харкові ще з радянських часів.
На сьогодні в місті функціонує Центр для утримання безпритульних тварин, який спеціалізується на  контролі за дотриманням Правил утримання домашніх тварин, реєстрації домашніх тварин, відлові безпритульних собак з території міста та розміщенні їх в міському центрі тощо.
Як кажуть в народі, поганому виду немає стиду. Центр знищення тварин — це сором для Харкова і всієї держави!

І все. Жодного плану виходу з цієї ганебної ситуації у міської влади нема. «Слава» тупоголових гицелів харківських очільників, як бачимо, повністю задовольняє, вірніше, гроші, які вони розкрадають на такому безглуздому способі поводження з тваринами, повністю виправдовують для них усі моральні та етичні зиски з цього варварства.

8.5.9. Моніторинг довкілля у м. Харкові

Мсто нічого не збирається робити для моніторингу довкілля хоча б на своїй території. Не збирається стимулювати громадськість налагоджувати альтернативний моніторинг. Взагалі нічого робити для того, щоб знати, як змінюється стан довкілля, щоб краще, оперативніше, глибше дізнаватися про екологічні процеси, місто робити подальші 10 років не збирається.

8.6. Пріоритетні напрями реалізації Програми

Вода без конкретики.

8.8. Очікувані результати реалізації заходів Програми

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
Реалізація Програми дозволить поліпшити екологічну ситуацію у місті за умови зменшення загального обсягу антропогенного навантаження на природне середовище або його рівності екологічному ресурсу території. Реалізація Програми дозволить поліпшити екологічну ситуацію в місті за умови зменшення загального обсягу антропогенного навантаження на природне середовище або його рівності екологічному ресурсу території.
Перефразуючи цей вислів, дана програма буде успішною, якщо харків’яни масово повимирають, зменшивши тим самим антропогенний вплив на природне середовище. Велике запитання, чи потрібні місту такі начальники, які створюють документ, що буде працювати тільки за умов масової загибелі співгромадян?
Для досягнення екологічного балансу у Програмі визначено два основні напрямки діяльності:

- впровадження заходів, спрямованих на зниження антропогенного навантаження на довкілля;

- впровадження заходів, спрямованих на підтримку та підвищення екологічного ресурсу території.

Для досягнення екологічного балансу в Програмі визначено два основні напрями діяльності:

впровадження заходів, спрямованих на зниження антропогенного навантаження на довкілля;

впровадження заходів, спрямованих на підтримку та підвищення екологічного ресурсу території.

Де саме в своїй «Програмі» ви побачили ці напрямки?
У результаті впровадження заходів Програми планується досягти таких результатів:

- зниження показника індексу забруднення атмосфери міста;

У результаті впровадження заходів Програми планується досягти таких результатів:

зниження показника індексу забруднення атмосфери в місті;

За рахунок чого? Жодної ідеї щодо найбільших стаціонарних забруднювачів у вас нема, жодної ідеї щодо зниження транспортного забруднення повітря у вас не наведено, жодного заходу з переходу на електротранспорт, велотранспорт тощо. Жодного стимулювання енергозаощадження громадян не передбачено, чому ж ви чекаєте зниження індексу забруднення атмосфери?
- зменшення концентрації нафтопродуктів та зважених речовин у річках міста; зменшення концентрації нафтопродуктів та зважених речовин у річках міста;
Хлопці, за 10 років ви так і не зрозуміли, що для цього треба побудувати очисні споруди на зливових каналізаціях та заборонити автомийки без очисних споруд?! Ще десять років ми мажмо чекати, доки ви до цього допетрите?
- зменшення середньорічної концентрації азото- та фосфоровмісних забруднюючих речовин у скидах з очисних споруд міста; зменшення середньорічної концентрації азото- та фосфоровмісних забруднюючих речовин у скидах з очисних споруд міста;
Для цього треба заборонити продаж фосфоровмісних пральних порошків та засобів чищення, ввести підвищену відповідальність за скиди неочищених стоків у річки та водойми міста та передмість, унеможливити скиди хімічних відходів підприємств у міську побутову каналізацію.
- покращення гідрологічного режиму річок, відновлення їх дренажної здатності шляхом розчищення найбільш замулених ділянок русел річок Лопань, Харків, Немишля; покращення гідрологічного режиму річок, відновлення їх дренажної здатності шляхом розчищення найбільш замулених ділянок русел річок Лопань, Харків, Немишля;
Без наукового нагляду та попередніх досліджень це — справжній злочин проти довкілля!
- забезпечення належного санітарно-екологічного стану прибережних захисних смуг на території міста; забезпечення належного санітарно-екологічного стану прибережних захисних смуг на території міста;
А чому не усіх водоохоронних зон, а лише тільки прибережних захисних смуг?! Який стан міська влада вважає належним, і чому десять попередніх років все робилося навпаки, хоча в Програмі цього періоду формулювання цього завдання було точнісінько таким самим?
- забезпечення безаварійного пропуску повені шляхом ремонту та реконструкції гідротехнічних споруд на річках міста – Гончарівської, Павлівської, Журавлівської, Лопанської гребель; забезпечення безаварійного пропуску повені шляхом ремонту та реконструкції гідротехнічних споруд на річках міста  Гончарівської, Павлівської, Журавлівської, Лопанської гребель;
Див. пункт Г.4. цієї Громадської оцінки!
- забезпечення безпечного вживання населенням міста води природних джерел, які користуються найбільшою популярністю у мешканців міста, шляхом щорічного благоустрою зон санітарної охорони джерел, будівництва нових, ремонту наявних каптажів; забезпечення безпечного вживання населенням міста води природних джерел, які користуються найбільшою популярністю у мешканців міста, шляхом щорічного благоустрою зон санітарної охорони джерел, будівництва нових, ремонту наявних каптажів;
Це — інтенсифікація природокористування, збільшення антропогенного тиску на навколишнє середовище. Кошти на це не мають виділятися з фонду охорони навколишнього природного середовища.
- покращення стану зелених насаджень на території міста шляхом висадження нових зелених насаджень; покращення стану зелених насаджень на території міста шляхом висадження нових зелених насаджень;
10 років поспіль харківська влада нібито щось висаджувала, втім, кількість зелених насаджень катастрофічно скоротилася, навіть гул-супутник дає «посіріння» колись зеленої території міста рік за роком. Отже, ми наочно побачили недостатність такого «покращення». Насправді треба було давно зробити наступні речі, про які влада Харкова навіть не думає: 1). Створення реєстру зелених насаджень, 2). Приведення до ладу усіх пристовбурних лунок та пристовбурних ділянок, бо коріння дерев не отримують достатньо води та кисню, і вони засихають, 3). Налагодження поливу зелених зон, нормативи по якому порушуються щорічно, 4). Лікування дерев, зокрема, щеплення каштанів від балканської молі, 5). Залучення найкращих фахівців наукових та науково-практичних установ, громадських організацій тощо для розробки додаткових заходів з догляду за зеленими насадженнями міста Харкова та втілення їх в життя.
- покращення стану міських ґрунтів шляхом ліквідації стихійних звалищ відходів та запобігання їх утворенню, впровадження фітомеліораційних заходів (щорічне створення газонів з багаторічною трав’яною рослинністю з розвиненою кореневою системою). - покращення стану міських ґрунтів шляхом ліквідації стихійних звалищ відходів та запобігання їх утворенню, впровадження фітомеліораційних заходів (щорічне створення газонів з багаторічною трав’яною рослинністю з розвиненою кореневою системою).
Про що можна казати, якщо міська влада вже близько 10 років не може ліквідувати звалище будівельних відходів просто на території Центрального парку культури та відпочинку ім. М. Горького!!! Десять років харків’яни вимагають прибрати звалище відходів, що утворилося під час реконструкції паркових будівель, і десять років влада розводить руками, мовляв, нічого не можемо зробити!

Таким чином, очікувані результати від реалізації програми — це здебільшого нікому не потрібні застарілі гасла, розраховані на тих, хто погано орієнтується у поточній екологічній ситуації в місті Харкові. Насправді харківські мешканці прагнуть зовсім іншого, вимагають від влади більшого і конкретнішого, ніж прописано у цій «Програмі».

8. 9. МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
Напрямки і заходи Програми, обсяги їхнього фінансування затверджуються рішеннями Харківської міської ради окремо на відповідний фінансовий рік після прийняття бюджету міста Харкова. Напрями і заходи Програми, обсяги їх фінансування затверджуються рішеннями Харківської міської ради окремо на відповідний фінансовий рік після прийняття бюджету міста Харкова.

Що, так можна було? Тобто насправді перед нами ніяка не Програма, а окозамилювальна записка для введення в оману, а що буде робитися насправді — рада сама колись вирішить. Такої ганьби (та ще повторюваної з року в рік), мабуть, більше ніде немає…

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
Умовою належного виконання Програми є організація ефективної роботи та узгодженість дій виконавців Програми.

З метою ефективного управління комунальною власністю у сфері охорони навколишнього природного середовища, подальшого розвитку матеріально-технічної бази зазначеної сфери, якісного надання гарантованих послуг мешканцям міста Харкова відповідними ресурсами (у тому числі фінансовими) забезпечуються спеціально створені такі комунальні підприємства: спеціалізоване комунальне підприємство «Харківзеленбуд», комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», комунальне підприємство «Харківводоканал», спеціалізоване комунальне підприємство «Заповіт», комунальне підприємство «Ритуал», комунальне підприємтсво «Муніципальна компанія поводження з відходами», комунальне підприємтсво «Центр поводження з тваринами», комунальне підприємство «Благоустрій» м. Харкова», комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів»; комунальне підприємтсво «Комплекс з експлуатації об’єктів водозниження і зливової каналізації».

Умовою належного виконання Програми є організація ефективної роботи та узгодженість дій виконавців Програми.

З метою ефективного управління комунальною власністю у сфері охорони навколишнього природного середовища, подальшого розвитку матеріально-технічної бази зазначеної сфери, якісного надання гарантованих послуг мешканцям міста Харкова відповідними ресурсами (у тому числі фінансовими) забезпечуються спеціально створені такі комунальні підприємства: спеціалізоване комунальне підприємство «Харківзеленбуд», комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», комунальне підприємство «Харківводоканал», спеціалізоване комунальне підприємство «Заповіт», комунальне підприємство «Ритуал», комунальне підприємство «Муніципальна компанія поводження з відходами», комунальне підприємство «Центр поводження з тваринами», комунальне підприємство «Благоустрій» м. Харкова», комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів», комунальне підприємство «Комплекс з експлуатації об’єктів водозниження і зливової каналізації».

10 років не пройшли марно — за цей термін міська влада спромоглася виправити помилку в слові «підприємство»! Причому тричі!

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
Для підвищення ефективності системи управління охороною навколишнього природного середовища необхідно її удосконалення з урахуванням стандартів серії ISO 14000. Для підвищення ефективності системи управління охороною навколишнього природного середовища необхідно її вдосконалення з урахуванням стандартів серії ISO 14000.

Серія стандартів ISO 14000, що з’явилася ще у 1996 році минулого сторіччя, вони стосуються систем екологічного менеджменту на підприємствах і в компаніях, які виробляють продукцію або надають якісь послуги. Про яку систему управління охороною навколишнього природного середовища йде мова — незрозуміло, чому за минулі роки її не вдалося сертифікувати по стандарту ISO 14000, і на це треба ще десять років — взагалі загадка.

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
Підвищення ефективності виконання заходів Програми досягається за рахунок наукового опрацювання технічних та організаційних рішень щодо охорони навколишнього природного середовища та управління екологічною діяльністю, організації екологічної експертизи управлінських рішень та місцевих нормативно-правових актів з питань природокористування. Підвищення ефективності виконання заходів Програми досягається за рахунок наукового опрацювання технічних та організаційних рішень щодо охорони навколишнього природного середовища та управління екологічною діяльністю, організації екологічної експертизи управлінських рішень та місцевих нормативно-правових актів з питань природокористування.

Знов пишемо одне, — робимо протилежне. Жоден місцевий нормативно-правовий акт з питань природокористування, включаючи цю Програму, не проходив ані наукового напрацювання, ані екологічної експертизи, та її невід’ємної частини — громадської екологічної експертизи!

Програма 2013-2017(20) Програма 2021-2030
Харківська міська рада та її виконавчі органи забезпечують адміністративну та організаційну підтримку підприємств, які спеціалізуються на виконанні робіт у сфері охорони навколишнього природного середовища шляхом створення адміністративно-економічних умов для розвитку ринку екологічних послуг регулярного залучення профільних підприємств до участі в реалізації природоохоронних заходів. Харківська міська рада та її виконавчі органи забезпечують адміністративну та організаційну підтримку підприємств, які спеціалізуються на виконанні робіт    у сфері охорони навколишнього природного середовища, шляхом створення адміністративно-економічних умов для розвитку ринку екологічних послуг, регулярного залучення профільних підприємств до участі в реалізації природоохоронних заходів.
Пустопорожнє гасло, адже Програмою цей напрямок не передбачений. Немає у відповідних частинах Програми ані слова про адміністравно-економічні умови, їх принципи, джерела фінансування та способи реалізації.
У межах міської території мають вестися спостереження за:

- якістю атмосферного повітря і джерелами його забруднення;

- рівнем впливу шкідливих фізичних і біологічних факторів;

- гідрологічними та гідрохімічними характеристиками водних об’єктів;

- якістю води джерел централізованого і нецентралізованого питного водопостачання;

- рівнем очищення міста від усіх видів відходів;

- рівнем екологічної безпеки збереження (захоронения) відходів, у тому числі токсичних;

- скидом стічних вод до міської каналізації та поверхневих водних об’єктів;

- рівнем ґрунтових вод;

- станом зелених насаджень рекреаційних зон та об’єктів природно-заповідного фонду.

У межах міської території мають проводитися спостереження за:

якістю атмосферного повітря і джерелами його забруднення;

рівнем впливу шкідливих фізичних і біологічних чинників;

гідрологічними та гідрохімічними характеристиками водних об’єктів;

якістю води джерел централізованого і нецентралізованого питного водопостачання;

рівнем очищення міста від усіх видів відходів;

рівнем екологічної безпеки збереження (захоронення) відходів, у тому числі токсичних;

скидом стічних вод до міської каналізації та поверхневих водних об’єктів;

рівнем ґрунтових вод;

станом зелених насаджень рекреаційних зон та об’єктів природно-заповідного фонду.

За десять років у місті так і не з’явилося необхідності організації спостережень за: видовим складом природної фауни та породним складом міської флори, якістю ґрунтів, рівнем захворюваності містян на ті хвороби, наявність яких є індикатором погіршання стану навколишнього природного середовища (онкологічні хвороби, ураження плоду вагітних жінок тощо), іншими додатковими параметрами.

Висновок: якщо ця програма буде прийнята, найголовніші екологічні виклики часу на період з 2021 по 2030 рік в місті Харкові залишаться без належної, продуманої та виваженої відповіді, екологічна безпека населення та території Харкова не буде гарантованою, а екологічні права як громади в цілому, так і окремих громадян — скільки-небудь захищеними на місцевому рівні.

Адреса розміщення для скачування: http://www.zfront.org/wp-content/uploads/Gromots_progr_Hark.doc

Оставить ответ

 

Вы можете использовать эти HTML тэги

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>