Архив новостей

Март 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Фев    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  

Наши баннеры

Баннерообмен:

Правила комментирования

Присоединяйтесь к нам:

Аналіз законів 16 січня 2014 р.

16 січня над Україною пролітала якась зірка, або навпаки чорна діра. Так чи інакше, але розум наших депутатів затьмарило, якщо взагалі було що затьмарювати. А в Президента, якщо вірити ЗМІ (чи не вплинуло астрономічне лихо й на них), був приступ писемності, отже наприйняте радою було напідписане так би мовити гарантом (кому чого — це тема не цього допису). Отже, почнемо аналізувати, що воно понаписувано.

Перший твір, який автори (Вадим Колесніченко, уродженець Умані Черкаської області, зараз — мешканець села Резервне міста Севастополя, принаймні так вказано на сайті Верховної ради та його земляк з Черкас Володимир Олійник) чомусь назвали законопроектом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян», викликає огиду через непрофесіоналізм та недолугість. Від самого початку до самого кінця читача не покидає здивування, по кілька разів ловиш себе на думці: «Це що, першоквітневий жарт? Вони що, не закусювали? Хворі?» Ну, почнемо.

Заборона на весілля та похорон

Починається закон (бо тіло геранта його вже нібито підписало) з такого абзацу: «Здійснення особою, яка керує транспортним засобом, руху у колонах в складі більше п’яти транспортних засобів без узгодження умов та порядку руху з відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, що спричинило створення перешкод для дорожнього руху, -

тягнуть за собою накладення штрафу від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого».

З одного боку, ми бачимо великі колони щоразу, коли в наших селах та містах стається весілля або похорон. Отже, закон спрямований, в першу чергу, на те, щоб не дати людям спокійно побратися або померти. Це, звісно, жарт. Зрозуміло, що пригоди автомайданівців та марші анти сланцевих активістів, які їм передували, змусили наших депутатів втратити голову. Але щоб настільки — навіть уявити важко.

Автори цього істеричного закону навіть не подивилися в Правила дорожнього руху України (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF/page), в яких є розділ 25 «Рух транспортних засобах у колонах», а також визначення, що саме є колоною, процитую: «колона транспортних засобів – організована група з трьох і більше транспортних засобів, що разом рухаються в одному напрямку безпосередньо один за одним з постійно увімкненим ближнім світлом фар» (пункт 1.10). А ось які вимоги висувають правила дорожнього руху до колони транспортних засобів: «Колона, що рухається без супроводження оперативними транспортними засобами, повинна бути розділена на групи (не більше п’яти транспортних засобів у кожній), дистанція між якими повинна забезпечувати можливість обгону групи іншими транспортними засобами». Тобто автомобілістам ВЖЕ заборонено їздити суцільною колоною (якщо їх не супроводжують міліціянти) більше п’яти машин, а слід розривати колону на групи по п’ять транспортних засобів.

Так на кого націлена ця норма? Читаємо наступні терміни, наприклад: «велосипед – транспортний засіб, крім інвалідних колясок, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому». Правила дорожнього руху пишуть таке про колону велосипедистів: «Колона велосипедистів, що рухається по проїзній частині, повинна бути розділена на групи (до 10 велосипедистів у групі) з дистанцією руху між групами 80-100 м.» (пункт 6.3.). Тобто, тепер велосипедистам не можна пересуватися так, а треба пересуватися по п’ять осіб? Чи може це має відношення до гужового транспорту, колони якого дійсно в законодавстві та Правилах дорожнього руху не описані? Тож, тепер власникам кобил прийдеться непереливки… А ще ж є в Україні морський та річковий транспорт, авіація, врешті решт підземний транспорт в деяких містах…

Як боротися з цим законом? Адже тепер будь-яка людина, яка стоїть в пробці в мегаполісі може бути притягнута до відповідальності. Мовляв, керуєш транспортним засобом у колоні більше п’яти без узгодження. Та що таке узгодження ніхто не знає, має воно бути письмовим чи усним, телефонним або ще якимось. Більше того, заборонений не просто який-небудь рух колонами більше п’яти, а той, який «спричинив створення перешкод для дорожнього руху». Це перекладається як «ДАЇ відтепер може хапати кого попало та притягувати до відповідальності за цією статтею». Гарно одне — довести щось по цій статті неможливо. Погано інше: в наших судах не треба й нічого доводити. Отже, стовідсотково корупційна стаття.

Як вона вплине на Майдан? Ніяк, бо ДАЇ все одно не складатимуть протоколів проти автомайданівців, коли їх багато, а довести що хоч трішечки впевнений у собі чоловік їхав у колоні, а не сам собою, практично неможливо. А от пересічних громадян хапатимуть по повній програмі. Особливо під час поховань. Весілля, сподіваюся, не чіпатимуть, бо там і до тумаків недалеко.

Удар під дих комбайнерам-хліборобам

Не більш мудре доповнення зробила ця пара зловісних черкащан до статті 126 КУпАПу «Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом». Раніше за це штрафували на 30-55 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Тепер буде таке: «накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого». За цією статтею ДАЇ зазвичай робило план на полях. Адже комбайнерів завжди бракує, а під час жнив щоб не втратити врожай за кермо тракторів, комбайнів, вантажної техніки пускають навіть підлітків, аби вміли на педалі натискати. Відтепер ДАЇшники отримують додатковий спосіб корупційного шантажу аграріїв: або давайте мзду, або вилучимо комбайн. Якщо засічуть, як комбайнер, стомившись, пішов перепочити а за кермо посадив свого помічника. А оформити папери заздалегідь на всі випадки в такій ситуації неможливо.

Увага! Випадково потрапила нормальна стаття (мабуть, хтось прогледів)

Відтепер за керування транспортним засобом особам, які були позбавлені водійських прав, передбачені вдвічі-втричі більші штрафи (до 150 неоподаткованих мінімумів) та ймовірність вилучення транспортного засобу. Це нормально, адже водії, позбавлені прав (зрозуміло, з можновладців) часто-густо їздили за кермом, глузуючи з громадян, чиїх дітей вони позбивали машинами.

Інформаційним агенціям — перший кнут

Від автомобілістів черкащани раптом перейшли до інформаційних агенцій. Мабуть, хтось їм сказав, що такі бувають. Відтепер адмінправопорушенням є «здійснення діяльності інформаційного агентства без його державної реєстрації, після припинення його діяльності або з ухиленням від перереєстрації за наявності передбачених для цього законом підстав». Автори й не підозрюють, що в державі нашій є Закон України «Про інформаційні агентства» (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/74/95-%D0%B2%D1%80), який передбачає відповідальність за все, що перераховано в цьому законі.

Чому ця норма є анекдотичною? Тому що її неможливо застосувати. Розглянемо, що ж таке е Кодекс України про Адміністративні Правопорушення (КУпАП), до якого втулили свою жалюгідну дописку автори цього папірця, який через астрономічні негаразди став законом. Це зведення законів, які описують різноманітні порушення та міри покарання за це ОСОБИ. Наприклад, стаття 8 КУпАП каже: «Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення». А стаття 10 каже: «Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків». Або є стаття 12: «Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку».

Зрозуміло? Цей Кодекс стосується вчинків осіб, тобто громадян. Але громадянин не може здійснювати діяльність інформаційного агентства. Тобто мова йде про юридичну особу, організацію. Ось що передбачено в якості покарання: «тягне за собою накладення штрафу від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої». Що є сировиною інформаційної агенції сказати важко, мабуть, це події, які відбуваються в суспільстві. Як їх будуть вилучати — окрема пісня. Але адміністративне правопорушення може бути пред’явлене лише особі. Якій? Журналісту, який працює в агентстві, директорові агентства, бухгалтерові, водієві, художнику? Як вилучатимуть виготовлену продукцію? Повитягують з Інтернету? Чи з ефіру? В кого вилучатимуть знаряддя виробництва? Як їх взагалі знайдуть, якщо, скажімо, співробітники агентства, яке схибило з перереєстрацією працюють по домівках? Сміх та й годі.

Я приведу приклад нормальної статті КУпАП для порівняння: «Неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку…» Ось, бачите, чітко видно, хто є суб’єктом відповідальності: громадянин, який не подав або несвоєчасно подав декларацію про доходи. А у разі «здійснення діяльності інформаційного агентства»? Залишаються запитання ще й такі: яка діяльність мається на увазі? Господарча, інформаційна, рекламна, політична тощо. І це не юридична гра. Інформаційне агентство може припинити інформаційну діяльність, втратити свідоцтво про реєстрацію, але цілком законно продовжувати господарчу діяльність, наприклад, продаючи свою техніку або здаючи в оренду приміщення. Воно може (якщо це передбачено статутом) займатися наданням інформаційних послуг, розробляти рекламні продукти, не виконуючи при цьому функції засобу масової інформації, тобто не порушуючи жодного закону.

Ну, а саме формулювання «здійснення діяльності… після припинення діяльності» — це взагалі ще одне підтвердження, що довгі празники шкодять свідомості людей, які, мабуть, не обрали для себе тверезий спосіб життя без наркотиків.

Як боротися? По-перше, не називати кожен свій сайт «Інформаційне агентство». Називати «Інформаційне бюро», і все, закон на це не розповсюджується. Взагалі, Закон України «Про інформаційні агентства» дає таке тлумачення цього поняття: «Інформаційними агентствами згідно з цим Законом є зареєстровані як юридичні особи суб’єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг». Ось вам і вихід: або не мати юридичної особи, або не мати статутною метою надання інформаційних послуг, або реєструватися за кордоном, а в Україні відкривати представництво інформагентства, на які ці норми не поширено авторами.

А чого ви, тьотю, така переполохана?

Черкаські хлопці злякалися ЕвроМайдану. Ну, злякалися то злякалися, з ким не буває. Справа життєва. Але вони свій переляк перетворили на норму адміністративного кодексу. Ось, дивіться, була така собі стаття 185 з позначкою 1, яка всупереч Конституції казала: «Порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій – тягне за собою попередження або накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». А порядок цей в державі не було встановлено, тому інколи суди незаконно приймали рішення по цій статті, але коли мова йшла про штраф у кілька десятків гривень здебільшого ніхто з судами не сперечався. Плювалися, платили той несправедливий штраф та йшли далі. Ось що понароблено тепер: «Порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій їх учасником, в тому числі біля органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій, житла чи іншого володіння осіб, – тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до десяти діб.»

Почнемо з того, що фраза «в тому числі біля органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій, житла чи іншого володіння осіб» взагалі не має ніякого сенсу. Адже можна дописати не змінивши зміст: «в тому числі і біля вулканів, парканів, поруч з річкою, неподалік від садочку, за кілометр від зоопарку» і таке інше. Навіщо її додали — незрозуміло. Мабуть, щось хотілося сформулювати розумне, а таланту нема. Ось і вийшла чергова тупість.

Закінчуємо штрафом та арештом. За що? За те, що людина користується своїм конституційним, ні, більше того, всесвітньо визнаним, конвенціями закріпленим правом на свободу вираження поглядів? Ви з дуба впали? Майже дві тисячі гривень ви хочете виймати з наших кишень за те, що ми прийшли вам нагадати про своє існування? А що це за «порядок» такий, де він, хто його бачив? Отже, черкаська двійка авторів спромоглася одного: зробити підстави для того, щоб мітингів протесту в Україні було більше. Дивіться самі: прийшли, скажімо, студенти мітингувати через маленькі стипендії. А раптом щось наплутали з порядком, якого ніхто не бачив. Ось одного з них арештовують. Назавтра, або в той же ж день, тисячі інших студентів вийдуть на захист арештованого. А причепитися ж можна й к стовпу… І на захист цих арештованих вийдуть викладачі. І пішло-поїхало. Здебільшого гарно ця норма працюватиме на місцях на кшталт Харкова, де виють і мітингують вже майже з дитячого садочку… Тут можна взагалі все місто заздалегідь арештувати, бо різниці зі свободою не буде: місто має вигляд як СІЗО, бо смаки його оформлювачів відповідні.

І в цій саме статті з’явилася така дописочка:

«Участь в зборах, мітингу, вуличному поході, демонстрації, іншому масовому заході у масці, шоломі або з використанням інших засобів чи способів маскування з метою уникнення ідентифікації особи, або наявність у особи, яка бере участь у такому заході, відкритого вогню, піротехнічних засобів (освітлювальних, сигнальних, імітаційних), зброї, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами  сльозоточивої та дратівної дії, вибухових чи легкозаймистих речовин, предметів, спеціально пристосованих чи заздалегідь заготовлених для вчинення протиправних дій, а також участь у такому заході без дозволу органів внутрішніх справ у форменому одязі, що повторює або схожий на формений одяг працівників правоохоронних органів чи військовослужбовців, –

тягнуть за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Встановлення без дозволу органів внутрішніх справ для проведення зборів, мітингів, вуличних походів чи демонстрацій або під час їх проведення конструкцій, палаток чи інших малих архітектурних форм, предметів чи конструкцій, що використовуються як сцена, звукопідсилюючої апаратури, –

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.»

Ну, почнемо з маски. Я знаю «інший масовий захід» — карнавал. Приймав у ньому участь з дитинства. Тоді ще на 15 діб за це не садили. Автори впевнені, що їх налякав саме карнавал? У деяких народів України є традиція ходити у масках під час весілля а у деяких заведено вдягати маски на поховання родичів. Черкаські мислителі впевнені, що їх лякають традиційні весілля та похорони? Хворі на ОРЗ люди зазвичай вдягають маски, щоб не розповсюджувати захворіння. Чому їм не можна з масками ходити на мітинги? Під час масових акцій — спортивних змагань — діти та дорослі, які займаються деякими видами спорту весь час вдягають маски. Що в цьому поганого? Чи розповсюджується ця норма на співробітників спецпідрозділів, які час від часу намагаються уникнути відповідальності за свої дії, ховаючи обличчя під масками?

Шолом. Це взагалі загадка. Що мають на увазі черкаські волхви? Енциклопедія каже наступне: «Шолом — це частина захисного обладунку, яка призначена для захисту голови». І показує типи шоломів, серед яких є лицарські, воротарські, водолазні, тропічні пробкові та навіть сухожильні. Майданівці не використовують шоломів, вони ходять у касках. І то не всі. Каска і шолом — то різні речі. Але в літературі вовняним шоломом часто називають будьонівку. То як визначитися, чи не підпадає раптово твій капелюх під визначення шолома? Ось ключ, ми його бачимо в письменах авторів: «або з використанням інших засобів чи способів маскування з метою уникнення ідентифікації особи». Тобто якщо те, що в тебе на голові, є засобом або способом маскування. При цьому маскування це — лише з метою уникнення ідентифікації особи, то воно шолом. Якщо ні — не шолом. Точно.

Таким чином якщо вдягнути після прийняття цього закону на голову відро, та вийти на мітинг, все, підпадаєш під цей закон. Але, якщо написати на відерці своє ім’я, прізвище, по-батькові та номер паспорту — ні, не підпадаєш, бо це вже не назвеш «з метою уникнення ідентифікації особи». Нема мети, навпаки, ти допомагаєш визначити свою особу з сіх можливих сил. До велосипедистів можуть чіплятися, але слід відповідати: в мене не шолом, а каска, причому каска не заважає встановити мою особу. До побачення, привіт Вадіку та Володє.

Але є тут певна проблема. Віднині жінки не зможуть ходити на мітинги з нафарбованими губами та щоками. Адже ці засоби та способи точно заважають нам, чоловікам, ідентифікувати їхні особи! Окреме питання, чому садитимуть у в’язницю або штрафуватимуть усіх мусульманських жінок, які приходитимуть на мітинги або демонстрації у чадрі, пенджабі або паранджі… На мій погляд, це якась релігійна дискримінація, ні?

Ще одна порція черкаського абсурду: «наявність у особи, яка бере участь у такому заході, відкритого вогню, піротехнічних засобів (освітлювальних, сигнальних, імітаційних), зброї, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами  сльозоточивої та дратівної дії, вибухових чи легкозаймистих речовин».

Віднині в Україні ризикують потрапити до буцегарні ті парафіяни, які прийдуть на Пасху святити паски зі свічками, не можна буде проводити хресних ходів, бо який же хід без свічок, а свічка то є відкритий вогонь. На Івана Купала під час народних гулянь більше не буде стрибків через багаття або запуску річкою вінків, прикрашених свічками. Наші брати-віряни не понесуть більше Благодатний Вогонь з Іерусаліму, а носії Олімпійського Вогню, які сьогодні тролять наших сусідів-росіян, оминатимуть Україну як скажений собака воду. Саме проведення Олімпіади в Україні вже неможливе… Під забороною опинилися й факельні походи, які традиційно на честь Дня Перемоги 9 Травня проходили в мсті Ізюм Харківської області, Криму, деяких інших містах. Ми більше не зможемо запалити свічку на пам’ять про Голодомор, поставити свічку до могили померлого під ас поховання.

Піротехнічні засоби — теж під забороною. Тобто на святкуванні Нового Року петарди та бенгальські вогні — зась. Прийдеш на площу святкувати Новий Рік зі святковою хлопавкою — вийдеш з тюрми тільки після Старого Нового Року. Я вже не кажу про такий цікавий пункт як заборона наявності у особи «легкозаймистих речовин». В Українському законодавстві це поняття визначається так: «Легкозаймисті речовини — це горючі речовини і матеріали, які здатні займатися від короткочасного (до 30 с) впливу джерела запалювання з низькою енергією (полум’я сірника, іскра, сигарета, що жевріє, і т. ін.)». З твердих матеріалів легкозаймистим є папір. Тобто з книгами тепер на мітинг ходити неможна. З блокнотами теж. Легкозаймисті — це лак для волосся та одеколон. Тепер жіночкам прийдеться залишати дамські сумочки вдома, бо знайдуть парфуми та посадять. Легкозаймистими є більшість видів пластмас, наприклад кульки для пінг-понгу дуже легко займаються. Знайдуть у кишені — і 15 діб у буцегарні забезпечені. А ще людей каратимуть за: запальнички, сигарети, папіроски, хутряні вироби, борошно, багато інших речей.

Звертаю увагу на неоднозначність взагалі визначенню «або наявність у особи», яке вводить перелік цих речей. Наявність де? При собі чи в оселі, в машині, в принципі? Ось стоїть чоловік на мітингу. А в нього вдома легкозаймисте борошно є. Посадять? Або стоїть чоловік на мітингу в Одесі, а в його машині лежить каністра бензину, а машина в Житомірі. Посадять чи ні? Адже в нього є наявність легкозаймистої речовини, як не дивись, є.

От ще шедевр: «Встановлення без дозволу органів внутрішніх справ для проведення зборів, мітингів, вуличних походів чи демонстрацій або під час їх проведення конструкцій, палаток чи інших малих архітектурних форм, предметів чи конструкцій, що використовуються як сцена, звукопідсилюючої апаратури». Встановлення конструкцій це що таке? От я поставив на площі стілець, став на нього та звертаюся до людей, мовляв, громадо, слухайте мене… А стілець це конструкція? Чи ні? Це предмет, який використовується як сцена? Що мені тепер треба брати дозвіл, щоб поставити стілець під час мітингу? Звукопідсилююча апаратура — це частіше за все матюгальник, вибачте, рупор. Що таке «встановлення звукопідсилюючої апаратури»? Мені треба просити дозвіл, щоб взяти в руки матюгальник? Чи мова йде про установку великих динаміків? А якщо для звукопідсилення використовується автомобіль?

«Тупий та ще тупіший»

Існувала в КУпАПі така собі непрацююча норма, стаття 185.2: «Надання посадовими особами для проведення з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій приміщень, транспорту, технічних засобів або створення інших умов для організації і проведення зазначених заходів». Встановленого порядку немає, отже, накладання «штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» було з розряду фантастичних дій. Понаписувачі цього закону вилучили слово «посадовими особами», вийшло таке: «Надання для проведення з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій приміщень, транспорту, технічних засобів або створення інших умов для організації і проведення зазначених заходів». Кумедна норма, чи не так? Головне, незрозуміло, чи має знати надавач, що відбуватимуться якісь порушення. Чи він буде жертвою правосуддя апріорі, знатиме або не знатиме. Скажімо, фірма здає в оренду конференц-зал. Його знімають порушники під виглядом нормальних громадян, приходять у зал та порушують. І що, чекає фірму, читаємо: «тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до десяти діб».Зовсім незрозуміло, що це за інші умови. Ну, скажімо, не виплатили робітникам вчасно заробітну платню — це інші умови для організації та проведення мітингів або ні? Понаписували два опудала недолугих законів, а їхні колеги наприймали казна чого, а потім тіло підписало. То їх усіх вже можна до буцегарні? На 10 діб? Група підозрілих осіб не підписала Договір про Асоціацію з Евросоюзом. Тим самим вони «створили інші умови» для виникнення ЄвроМайдану, то ця норма для них?

Вага поваги

Була собі така стаття 185 з позначкою 3. «Неповага до суду». Ось вона як звучала: «Неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, – тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Така собі стаття. Ну, щоб гості судових засідань в занавіску не сякались або судді митланців не надавали часом. І відчували, як будеш себе нечемно поводити — викладеш гривень 300, а може навіть 1700. Хоча і їжаку зрозуміло, що значна частина отих «злісних неявок» — це наслідок того, що до особи не дійшла повістка, або в неї немає грошей доїхати до суду, або вона хворіє тощо.

А де стаття «неповага судді»? Адже є серед суддів такі хамлюги, що базарні баби лопнуть від заздрощів. А де норма адміністративного покарання за абсурдні звинувачення громадянину з боку міліції? Щось в одні ворота гра…

Що ще наші веселі черкаські хлопці за свята понаписували? Відтепер ці правопорушення «тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб». Тобто до 5100 гривень штрафу, або — буцегарня. От, поїхали ви відпочивати на море, а до вашої поштової скриньки надходить запрошення до суду, повістка, друга, третя. А ви — на морі. Повертаєтеся ви додому — і відпочиваєте вже в кутузці. Ось тобі й квит!

При цьому збільшено відповідальність за «залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або невжиття заходів до усунення зазначених в них порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду чи окрему постанову судді» в 4 рази. А за «невиконання посадовою особою законних вимог прокурора» — в 3,5 рази. Повторне невиконання тепер «потягне» на 12-150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інтернет — мережа не для всіх?

Була собі така стаття: «Невиконання законних вимог національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації», ну, це для технарів, скажете ви. Так от, наші черкаські приятелі додали до неї невиконання «рішень щодо обмеження чи поновлення доступу абонентів операторів телекомунікацій до ресурсів мережі Інтернет». І беруть за це тепер від 3400 до 6800 гривень викупу, інакше не назвеш. Національна комісія є, ось вона: http://www.nkrzi.gov.ua/uk/. Ось про неї з офіційного веб-сайту: «Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, створено Указом Президента України №1067/2011 від 23.11.2011 на виконання Закону України «Про телекомунікації». Цим же Указом затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ)». Голова — Петро Яцюк, окрім нього є шість комісарів. Майже всі — «Укртелекомівці» (одна з комісарок — зі спецзв’язку). Кого відлучатимуть від Інтернету комісари досі незрозуміло, а комусь вони ще будуть робити «поновлення».

Наслідили депутати і в статті «Стаття 188-31. Невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України». Раніше вона карала за «Невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України щодо усунення порушень законодавства про криптографічний та технічний захист інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом». Тепер спецзв’язківцям лафа: за не усунення порушень законодавства про технічний захист інформації їх не каратимуть, а от криптографічний залишився.

Служба безпеки — тепер у безпеці

Раніше як було? Приходить співробітник служби безпеки до порушника і каже: «Мілостівий государь, нє разрєшітє лі ви мнє тут у вас чуточку поработать?» А порушник такий відповіда: «Та пішов ти під три чорти!» Плакали співробітники СБУ, їхні керівники, а нічого вдіяти не могли. Це була величезна проблема! І от Вадік та Володька врешті решт її вирішили! Ловіть! З’явилася нова стаття у КУпАПі, цітую повністю: «Стаття 18843. Невиконання законних вимог посадових осіб Служби безпеки України

Невиконання законних вимог посадових осіб Служби безпеки України, а також створення перешкод для виконання покладених на них обов’язків, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

З першого погляду здається, що стаття розумна. Ну, не дарма ж Батьківщина дала співробітникам спеціальної служби зброю, погони та звання. Але якщо вчитатися-вдуматися, то недолугість цього закону стає очевидною. Покарання за невиконання законних вимог передбачене для «посадових осіб», тобто керівників якихось організацій та установ. Разом з тим, стаття 8 Закону України «Про службу Безпеки України» передбачає: «Громадяни України та їх об’єднання, інші особи сприяють

законній діяльності Служби безпеки України на добровільних

засадах» (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2229-12). Яка тут добровільність, якщо за «неспівпрацю» стягуватимуть по 1700 гривень? З іншого боку, у тому саме законі перераховуються повноваження співробітників (хто такі «посадові особи» і чим вони відрізняються від співробітників — черкаська загадка) СБУ, а стаття 26 дає їм право навіть зброю застосовувати у разі потреби, не кажучи вже про інші спецзасоби. Вони можуть входити у будь-які приміщення, реквізувати уразі потреби будь-яке авто, безкоштовно їздити міським транспортом і без черги брати квитки на залізничний та багато-багато іншого.

Ця стаття схожа на просте йолопство. Ні! Воно не просте, воно подвійне, адже з давніх давен в нашому КУпАПі розміщена така стаття: «Стаття 185. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку – тягне за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб».

А у статті 28 Закону України «Про Службу безпеки України» пишеться, що ті працівники (які не мають статус військовослужбовців) СБУ, які залучаються до заходів щодо забезпечення державної безпеки, цитую «користуються правами, які надаються військовослужбовцям Служби безпеки України». Таким чином, стаття, яку вписали кмітливі черкаські парубки просто дублююча, при чому штрафи по їхньому закону виходять більшими, а адміністративний арешт або громадські роботи не передбачені. Покращення є, але тільки для посадових осіб. Пересічному громадянину від нього не легше… Хоча посадовці відтепер можуть дешевше відкараскатися від сбу-шників і менше їх боятися.

Посміхніться, вас знімає скрита камера!

Стаття 254 стосується складання протоколу адміністративного правопорушення. Раніше її текст був простим та усім зрозумілим: «Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності». Тепер цей абзац перероблено: «Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вручення особі протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується її розпискою, а у разі відмови від її підписання – поясненнями свідків такої відмови та вручення протоколу або відеозаписом цих фактів». Новелою цієї норми є можливість відеозапису відмови від отримання копії протоколу адміністративного правопорушення. Давно існує така норма (стаття 256): «Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання». Що змінилося? З’явилася спокуса не надавати людині можливості пояснення відмови від підписання протоколу, замість неї це тепер можуть робити «свідки», яких міліція зазвичай знаходить серед тих людей, які підтвердять все, що завгодно. Раніше людина могла відмовитися від підписання протоколу та викласти на окремому аркуші свої зауваження. Наведу приклад: людині приписують незаконне полювання. А вона взагалі не є мисливцем, не має вогнепальної або іншої мисливської зброї, а в ліс прийшла збирати гриби. В протоколі адміністративного правопорушення написано, що людина знаходилася на полюванні зі зброєю. Якщо вона підпише цей протокол, тим самим вона визнає обставини складання цього паперу, тобто своє знаходження на полюванні, зі зброєю у руках і т.і. У таких випадках людина відмовлялася підписати сам протокол, але писала обґрунтування своєї відмови: чому вона не погоджується з формулюванням протоколу: «Я не маю ніякої зброї, ніколи не займався мисливством, в лісі знаходжуся з метою збору грибів, що можуть підтвердити свідки…» Тепер мотиви не підписання людиною протоколу будуть засвідчувати невідомо ким підібрані «свідки». Або його будуть записувати на відео. Проблема в тому, що вирішувати, показувати потім судді відео чи ні, будуть ті самі люди, які складають протокол…

У вже процитовану мною статтю 256 теж частково змінено. Було: «У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це». Стало «У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, цей факт фіксується поясненнями свідків такої відмови або відеозаписом, а також відповідним записом в протоколі». І, хоча норма, яка надає можливість дати письмові пояснення відмови підписання протоколу, не відмінена, з’являється шлях для її обходу.

Ще насторожує протиставлення «або» між свідками та відеозйомкою. Бланк адміністративного правопорушення передбачає наявність двох свідків. Якщо їх немає, то протокол з більшості адміністративних правопорушень вважається недійсним. Потім компетентність та неупередженість свідків, в принципі, можна перевірити у суді. А як бути з відеозаписом? І що це за «свідки такої відмови»? У нормативах, які існували до того, були свідки правопорушення. Вони надають пояснення або просто засвідчують підписами правильність викладених у протоколі фактів. Відтепер з’являється підміна понять: незрозуміло, хто підписує протокол: свідки правопорушення чи свідки того, що особа відмовилася підписувати протокол або брати собі його копію.

Як боротися: відтепер під час складання протоколу слід бути уважнішим, контролювати, що за свідки його підписують, чи бачили вони порушення, вимагати, щоб це було відображене в протоколі, також вимагати, якщо ведеться відеозапис, щоб він не переривався, слідкувати, що саме знімається та не робити зайвих заяв та рухів, які можуть потім трактуватися як відмова отримання копії або відмова підписання протоколу.

Повідомлений — значить озброєний?

Цікаві ідеї виклали черкащани, яким вдалося якось потрапити у Раду, щодо повідомлення людини про розгляд її адміністративної справи у суді. Останнім часом таки повістки до суду виписували на огризках паперу міліціянти, інколи прямо на вулиці. А норма була така (Стаття 277-2): «Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк». Ця норма залишилася, але з’явився додаток: «Належним підтвердженням сповіщення особи про місце і час розгляду справи (отримання особою повістки або ознайомлення з її змістом іншим шляхом) є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, або відеозапис вручення особі повістки, або будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом». Ну, розпис — це святе. Тут нікуди не подінешся. Підписав — значить, повідомлений. Поштове повідомлення — також. А от з відеозаписом є певні запитання. Як ми можемо знати, що саме вручили перед відеокамерою особі? Чи належним чином оформлений цей документ? Але шедевр антинародної творчості — це «будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом». Тобто якщо, скажімо, міліціонер каже: «Матусею клянуся, я йому говорив» — все, особу можна вважати сповіщеною? Що значить «або ознайомлення з її змістом»? Скажімо, чи можна тепер зателефонувати людині, прочитати повістку — і все, вона повідомлена? А якщо слухавку взяв хтось інший? А якщо номер неправильний?

Бачите, попередня норма дала можливість знехтувати пошуком свідків правопорушення, уникнути пояснень звинувачуваної особи, а ця дає спосіб ще й не повідомляти належним чином особу про розгляд її справи. Дуже зручно. Кажуть, в одному районі прокуратура кілька років тому виявила шахрайство лісників, які складали протоколи адміністративного правопорушення проти людей… які померли за кілька років до того, але за їхніми протоколами всі вони… справно платили штрафи. Тепер тим самим може займатися й міліція, тільки навіщо турбувати мертвих? На кожного живого можна написати що завгодно, людина й не дізнається про те, що порушувала, була визнана винною та оштрафована! А деякі дізнаються про це лише тоді, коли їх несподівано поведуть до буцегарні або примусових робіт.

На цьому нововведення до КУпАПу закінчуються. Які висновки можна з них зробити? По-перше, вони хаотичні, погано прописані, невдалі. Видно, що люди, які їх поналіпили, навіть не уявляють собі, як їх застосовувати. Тобто зв’язку у авторів ані з СБУ, ані з міліцією (принаймні, з фахівцями цих відомств) не було. Юридичних консультантів — теж. Ці норми або поп’ють багато крові у випадкових людей, або просто не будуть застосовуватися, як інші анекдотичні закони, яких понаприйнято дуже багато в нашій державі. Ну, наприклад, є в нас адміністративна відповідальність за… навчання карате! Ось, читайте, доробок якихось попередників-колесніченок-олійників: «Стаття 196. Порушення правил навчання карате

Порушення встановлених правил відкриття секцій спортивного карате або набору до них громадян чи навчання в секціях прийомів, заборонених спортивними правилами, а також самовільне, без дозволу відповідних органів, навчання прийомів карате – тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Тільки вдумайтеся, якісь відповідні органи мають давати дозволи на навчання громадян прийомам карате. Чи по кожному прийому окремо, чи вкупі по всім. А чому така лафа для ушуїстів? А чим краще тхає-квон-до? Але штраф настільки мізерний, що на цю маразматичну норму взагалі ніхто не дивиться. Ну, прийняли то прийняли. Скоріше за все, і ці дурні статті працювати не будуть. А як хтось спробує їх застосувати — серйозний адвокат зробить з цього посміховисько.

Але загальна тенденція не може не дратувати: поліцейські норми, утискання свободи слова, свободи протесту, свободи вираження поглядів, свободи совісті, свободи пересування тощо. Ці норми слід відміняти якомога швидше, адже вони не потрібні, не стикуються з законодавством, а в деяких моментах суперечать вже існуючим.

Взагалі, КУпАП — це недобиток радянської юриспруденції. Кодекс, який передбачає, по суті, кримінальне покарання (арешт, примусові роботи тощо), не є кримінальним законом. Отже, людина обмежена у можливості захиститися, обмежена у можливості оскарження рішення суду тощо. Коли наша держава стане правовою, цей кодекс буде обов’язково скасований або значно переформатований. І прийняття цих недолугих змін лише, на мій погляд, наближає відміну всього цього кодексу, який самим своїм існуванням шокує іноземців-юристів, зрозуміло, з розвинутих країн світу.

Олег Перегон

Далі буде

3 комментариев к Аналіз законів 16 січня 2014 р.

  • поллитролог

    В ситуації, що склалася, аналізувати закони, це все одно що медичні аналізи – результат однозначний! Невіліковна хвороба, якій не допоможе навіть хірургічне втручання! Потрібно робити нову дитину і робили цю нову дитину (державу) повинні здорові люди не обтяжені хворобливою спадковістю попередньої історії!

  • Олег Перегон

    Бог дав людині голову, щоб аналізувати те, що відбувається. Не слід гнівити Господа та нехтувати цією можливістю.

  • Анонимно

    Друзья, с печалью смотрю на последние посты в нашем сообществе.
    Ну что это за анализ? Первый же закон. Цитируется правильно.
    Но игнорируется самое главное – що спричинило створення перешкод для дорожнього руху. Так можно сказать что у нас в стране вообще запрещено ездить на автомобиле. Запрещено ведь ездить нарушая правила или пьяным. Запрещено. Значит диктатура.
    Я видел инфографику со сравнением в картинках укр законов от 16 января и европейских. И вы наверняка видели.
    Зачем же тупая пропаганда в этом сообществе, которое объединило не сторонников бют или удара или свободы. А людей, которым больно за нарушение законов, в частности законов регулирующих нашу среду обитания.
    Мы протестовали в 10 году против нарушения законов и эти нарушения были так сказаать в наборе.

    Напомню кстати случай как уже летом мы пошли выяснить чей новй забор появился в лесопарке и оказалось что хозяин – депутат городской от бют. Обложил матюками и пригрозил. Возможно человек зарвался или договорился с Гепой. Товарищи из партии поставят на место. Да где там. Аваков слился с форума, соратники забросали нас говном.

    О чем речь? Законы плохие? Возможно, пусть депутаты готовят и принимают лучше. Только не надо лукавить что именно эти законы – какое-то препятствие для нормального протестанта.
    Когда люди начинают бунт – они по-любому выходят за рамки законов, в законах любой страны бунт не прописан.
    А мирный протест эти законы никак не ограничивают.

    Скажу так, наш мирный протест мне не очень нравился. Понятно быстро стало что результатов мало. Но я четко понимал, что в случае использования мной активных партизанских действий я подведу ЗФ и с другой стороны ЗФ мне никак не поможет потому что я сознательно пойду на уголовку.

    Эти люди, которых вы поддерживаете, сознательно пошли и продолжают идти на уголовные действия. Это их выбор. Может даже они победят. Но почему это должно меня заставить видеть в черном белое?

Оставить ответ

 

Вы можете использовать эти HTML тэги

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>